Зміст назви п’єси А. П. Чехова “Вишневий сад”

1. Вишневий сад як місце дії й основа сюжету п’єси. 2. Значення вишневого саду в сьогоденні, минулому й майбутньому персонажів п’єси. 3. Зіставлення вишневого саду Сроссией. Назва п’єси А. П. Чехова “Вишневий сад” представляється цілком закономірним. Дія відбувається в старому дворянському маєтку.

Будинок оточений більшим вишневим садом. Більше того, розвиток сюжету п’єси пов’язане із цим образом – маєток продається за борги. Однак моменту переходу маєтку до нового власника передує період безглуздого топтанья на місці

колишніх хазяїв, що не бажають по-діловому розпорядитися своєю власністю, не розуміючих навіть толком, навіщо це потрібно, як це зробити, незважаючи на докладні пояснення Лопахина, що процвітає представника класу, що народжується буржуазії Але у вишневого саду в п’єсі є й символічне значення.

Завдяки тому, як персонажі п’єси ставляться до саду, розкривається їхнє відчуття часу, їхнє сприйняття життя. Для Любові Раневской сад – це її минуле, щасливе дитинство й гіркий спогад про сина, що потонув, загибель якого вона сприймає як покарання за свою безрозсудну пристрасть. Всі думки й почуття Рані-|

вской пов’язані з минулим. Вона ніяк не може узяти до тями, що потрібно змінити свої звички, тому що обставини тепер інші. Вона не багата бариня, поміщиця, а навіжена, що розорилася, у якої незабаром не буде ні родового гнізда, ні вишневого саду, якщо вона не почне ніяких рішучих дій.

Для Лопахина сад – це насамперед земля, тобто об’єкт, якому можна пустити воборот. Іншими словами, Лопахин міркує з погляду пріоритетів теперішнього часу. Нащадок кріпаків, що вибився в люди, міркує здраво й логічно. Необхідність самостійно прокладати собі дорогу в житті навчила цієї людини оцінювати практичну корисність речей: “Ваш маєток перебуває тільки у двадцяти верстах від міста, біля пройшла залізниця, і якщо вишневий сад і землю по ріці розбити на дачні ділянки й віддавати потім в оренду під дачі, то ви будете мати найменше двадцять п’ять тисяч у рік доходу”.

Сентиментальні міркування Раневской і Гаева про вульгарність дач, про те, що вишневий сад є визначною пам’яткою губернії, Лопахина дратують. Справді все, що вони говорять, не має ніякої практичної цінності в сьогоденні, не грає ролі в рішенні конкретної проблеми – якщо не буде почато ніяких дій, сад буде проданий, Раневская й Гаїв втратять усі права на свій родовий маєток, і розпоряджатися в ньому будуть інші хазяї. Звичайно, минуле Лопахина теж пов’язане з вишневим садом. Але яке це минуле?

Тут його “дід і батько були рабами”, тут він сам, “битий, малограмотний” “узимку бігав босоніж”. Не занадто райдужні спогади зв’язані в процвітаючої ділової людини з вишневим садом! Може, тому Лопахин так радіє, ставши власником маєтку, тому з такою радістю говорить про те, як він “вистачить сокирою по вишневому саду”? Так, по минулому, у якому він був ніким, нічого не значив у власних очах і в думці навколишніх, напевно, будь-яка людина була б радий от так само вистачити сокирою…

“…Я вже не люблю вишневого саду”, – говорить Аня, дочка Раневской. Але ж і для Ані, як і для її матері, із садом зв’язані спогади дитинства Аня любила вишневий сад, незважаючи на те що її дитячі враження далеко не так безхмарні, як у Раневской. Ані було одинадцять років, коли вмер її батько, мати захопилася іншим чоловіком, авскоре потонув маленький брат Гриша, після чого Раневская виїхала за кордон. Де в цей час жила Аня? Раневская говорить, що її потягнуло до дочки.

З розмови між Анею й Варей стає ясно, що Аня лише в сімнадцять років поїхала до матері у Францію, звідки обидві разом повернулися Вроссию. Можна припустити, що Аня жила в рідному маєтку, з Варей. Незважаючи на те що все минуле Ані пов’язане з вишневим садом, вона розстається з ним без особливої туги або жалю. Мрії Ані спрямовані в майбутнє: “Ми насадимо новий сад, роскошнее цього…”. Але в п’єсі Чехова можна виявити й ще одну значеннєву паралель: вишневий сад – Росія.

“Вся Росія наш сад”, – з оптимізмом заявляє Петя Трофимов. Віджилий дворянський побут і чіпкість ділових людей – адже ці два полюси світосприймання не просто окремий випадок. Це дійсно особливість Росії рубежу XIX – XX століть. У суспільстві тої пори витала безліч проектів, як облаштувати країну: хтось із подихом згадував про минуле, хтось жваво й діловито пропонував “поубрать, почистити”, тобто провести реформи, які дозволили б поставити Росію в один ряд із провідними державами миру.

Але, як і в історії з вишневим садом, на рубежі епох у Росії не існувало реальної сили, здатної позитивно вплинути на долю країни. Однак старий вишневий сад уже був приречений…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Зміст назви п’єси А. П. Чехова “Вишневий сад”