Минуле й сьогодення дворянської садиби в п’єсі А. П. Чехова “Вишневий сад”

Антон Павлович Чехов є одним з найбільших класиків росіянці й світовій літературі. Його оповідання із захопленням читають і наші сучасники, тому що багато тем його добутків актуальні дотепер. П’єси Чехова “Три сестри”, “Дядько Ваня”, “Чайку”, “Вишневий сад” ідуть у найвідоміших театрах миру, як і раніше збираючи аншлаги. П’єса “Вишневий сад”, остання п’єса Чехова, ставить перед читачем проблему, що зачіпалася багатьма письменниками. Це проблема зіткнення минулого й сьогодення, проблема, про яку писали у свій

час А. С. Грибоєдов і И. С. Тургенєв. А. П. Чехов з’явився новатором у росіянці літературі

Для його драми характерні наскрізний сюжет, відсутність поділу героїв на позитивна й негативних, символістика образів. Вишневий сад Чехова це символ, символ Росії. Сюжет п’єси досить простий: не маючи засобів розплатитися за борги, господарка садиби, Раневская, змушена продати маєток. Його купує Лопахин, купець, дід якого був кріпаком у цій садибі. У добутку відсутні яскраві образи, фактично не відбувається нічого примітного

Але п’єса притягає до себе увага вже не перше десятиліття. Чим? Що змушує нас знову

й знову вчитуватися в рядки цієї невеселої історії? П’єса “Вишневий сад” вражає й зачаровує нас не зовнішнім сюжетом, а сюжетом внутрішнім. Головне для автора це те, що відбувається в душах і серцях людей. Адже зовні спокійних героїв переповняють почуття й думки

Загальне для всіх їх почуття це відчуття незадоволеності, несумісності з реальністю. Всі вони занурені в себе, їхні розмови розрізнені й нерідко безглузді. Господарка садиби Раневская, її брат Гаїв, Фірс всі вони подумки в минулому. Вони не можуть реально оцінювати сформовану ситуацію

Раневская продовжує роздавати гроші жебраком, вона звикла харчуватися в гарних ресторанах. Вона не може собі навіть представити, що гроші можуть закінчитися, що вона може втратити свій маєток. Тут вона виросла, для неї сад це символ дитинства, символ найясніших спогадів життя. Коли вона дивиться на сад, їй представляється її мама, що йде в білому платті по саду

Вишневий сад, садиба – це частина її життя. Цей маєток наповнює її життя змістом, приносить радість. Садиба зайняла міцне місце й у житті Гаева, Вари, Ані, Фірса. Для всіх їх вона є чимсь священним, таємним

Вишневий сад це символ вічного, символ минулого життя. У минулому цей сад давав непоганий урожай. Вишню сушили й продавали в місті, садиба жила за рахунок кріпаків. Кріпосне право скасували, Раневская виїхала у Францію… Зовсім інше відношення до садиби в купця Лопахина.

Предки його були кріпаками в цьому маєтку, а Лопахин давно вже живе з думкою про те, що можна вирубати сад і здати його під дачні ділянки. Це людина із зовсім іншим складом розуму. Так, звичайно, у Лопахина існують свої духовні цінності, але в нього немає навіть думки про те, що цей сад є своєрідною реліквією, символом. Вишневий сад для нього це в першу чергу спосіб одержати прибуток

Він оцінює речі насамперед із практичної точки зору. На тлі Раневской і Лопахина виділяється точка зору “вічного студента” Пети Трофимова. Він багато міркує з Анею про те, що треба будувати нове, світле життя. Але, на жаль, він нічого не говорить про те, як будувати це життя

Так, він говорить про те, що треба працювати, але де працювати, над чим працювати? На ці питання в Пети немає відповіді. Фактично він теж живе душею впрошлом.

Всі ці герої почувають тривогу в серце. А. П. Чехов зумів за допомогою символів і мовних характеристик гранично загострити ситуацію. Чується звук струни, що лопнула… Над садибою нависла погроза, і люди це почуваються

Ця погроза – символ духовної роз’єднаності. Люди, що живуть серцем у минулому, не можуть і не зможуть наздогнати у свідомості нинішній час. Вони безповоротно застрягли у своїх спогадах, втративши останні шанси на життя в сьогоденні. Можна сказати, що це люди минулого, і ці люди залишаються в минулому. Що стосується образа Лопахина, те він, безумовно, знайде й уже знаходить своє міцне місце вжизни.

Але, по-моєму, Лопахин, по Чехову, це аж ніяк не людина майбутнього. У ньому однаково сильні пережитки минулого, він не вміє слухати своє серце. Адже все-таки не можна абсолютно заперечувати духовні цінності, не можна настільки безсердечно й корисливо знищувати реліквії минулого…

Що є дворянська садиба для Чехова? Це аж ніяк не будинок, не земля, не власність. Доля дворянської садиби це доля її мешканців, доля вишневого саду, долі дворянської інтелігенції

Минуле цієї садиби це, безсумнівно, її розквіт. Садиба


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Минуле й сьогодення дворянської садиби в п’єсі А. П. Чехова “Вишневий сад”