П’єса А. П. Чехова “Вишневий сад” – комедія або трагедія?

А. П. Чехов назвав своє произведение “Вишневий сад” комедією. Ми ж, прочитавши п’єсу, віднесемо її скоріше до жанру трагедії, чим комедії. Нам кажутся трагічними образи Гаева й Раневской, трагичними їхньої долі. Ми співчуваємо й співпереживаємо ім. У п’єсі “Вишневий сад” ми не видим гострого конфлікту Герої п’єси поводяться спокійно, між ними не відбувається відкритих сварок і столкновений.

І все-таки конфлікт існує, але не відкритий, а внутрішній. За звичайними розмовами героїв, за їхнім спокійним відношенням друг до друга

ми бачимо роз’єднаність, непонимание: часто персонажі вимовляють репліки невлад, начебто вони не чують навколишніх. Але основний конфлікт п’єси “Вишневий сад” складається в нерозумінні поколінь. Здається, начебто в п’єсі пересеклись три часи: минуле, наварте й майбутнє.

Ці три поколения мріють кожне про своєму, але вони тільки говорять і нічого не можуть сделать для зміни свого життя. До минулого покоління ставляться Гаїв, Раневская, Фірс; до настоящему – Лопахин, а представниками будущего покоління є Петя Трофимов і Аня Любов Андріївна Раневская, передставительница старого дворянства, постійно

говорить про своїх кращий молодих роки, проведених у старому будинку, у гарному й розкішному вишневом саду. Вона живе тільки цими спогадами про минуле, її не вустраивает сьогодення, а про майбутнє вона й думати не хоче. І нам здається смішний її інфантильність.

Та й все старе покоління в цій п’єсі мисліт так само. Ніхто з них не намагається нічого змінити. Вони говорять про “пречервоний” старої життя, але самі, кажется, упокорюються із сьогоденням, пускают усе на самоплив, уступають без боротьби за свої ідеї И Чехов осуждает їх за це. Лопахин – представник буржуазии, герой сьогодення.

Він живе цьогодняшним удень. Ми не можемо не отметить, що його ідеї розумні й практичні. Він веде жваві бесіди про те, як змінити життя до кращого, і начебто б знає, що робити. Але все це тільки слова Насправді й Лопахин не является ідеальним героєм п’єси.

Ми почуваємо його не впевненість у собі. А наприкінці добутку в нього начебто опускаються руки й він викликує: “Скоріше б змінилася наша нескладная, нещаслива життя! ” Здавалося б, Аня й Петя Трофимов є надією автора на будущее.

Але хіба може така людина, як Петя Трофимов, “вічний студент” і “облізлий пан”, змінити це життя? Адже висунути нові ідеї, увійти в майбутнє й повести за собою інших можуть тільки розумні, енергійні, упевнені в собі люди, люди діючі. Петя ж, як і інші герої п’єси, більше говорить, чим діє; він взагалі поводиться якось безглуздо, комічно, а Аня ще занадто молода, вона е щ е не знає життя, щоб неї змінити.

Отже, основний трагізм п’єси зкоштує не тільки в продажі саду й маєтку, у якому люди провели свою молодість, з яким зв’язані їхні кращі спогади, але й у нездатності тих же самих людей що-небудь змінити для поліпшення свого положення. Ми, безумовно, сочувствуем Любові Андріївні Раневской, але не можемо не помітити її пасивного, порию безглуздого поводження. Ми постійно відчуваємо нелогічність подій, що відбуваються в п’єсі. Нелепо виглядають Раневская й Гаїв з їхніми прихильностями до старих предметам, безглуздий Епиходов, а Шарлотта является уособленням непотрібності в цьому житті.

У п’єсі немає зв’язку часів, розривши між ними чується у звуці лопнувшей струни. Стукіт сокири символизирует перехід від минулого до навартий. І якщо нове покоління посадить новий сад, наступить краще майбутнє.

А. П. Чехов писав п’єсу “Вишневий сад” перед революцією 1905 року. Тому сам сад є олицетворенієм Росії того часу. У цьому творі Антон Павлович отразил проблеми дворянства, що йде в минуле, буржуазії й революційного майбутнього


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


П’єса А. П. Чехова “Вишневий сад” – комедія або трагедія?

Categories: Твори з української літератури

Links