Дворянство в п’єсі А. П. Чехова “Вишневий сад”

Основними темами п’єси А. П. Чехова “Вишневий сад”, написаної в 1904 році, є загибель “дворянского гнізда”, перемога предприимчивого купця-промисловця над відживаюче своє століття Раневской і Гаевим і тема майбутнього Росії, пов’язана з образами Пети Трофимова й Ані. Прощання нової, молодой Росії з минулим, з відживающим, спрямованість до завтрашнього дня – у цьому полягає містячиние “Вишневого саду”. Росія минулого, що відживає передставлена в п’єсі образами Раневской і Гаева. Обом героям вишневий сад доріг, доріг

як спогад про детстве, молодості, благополуччі, лігякого й витонченого життя. Вони плачуть про втрату саду, але саме вони й загубили його, віддали під сокиру При цьому вони залишилися вірні красі вишневого саду, і тому вони так незначні й смішні.

Раневская – у минулому багата дворянка, що мала дачу навіть на півдні Франції, у Ментоне, проладательница маєтку, “прекрасніше якого немає нічого на світі”. Але своїм нерозумінням життя, своєю непристосованістю до неї, своєю безвільністю й легкодумством вона довела маєток до повного руйнування, до того, що має бути продаж його з торгів! Лопахин, заповзятливий купець-промисловець,

пропонує владельцам маєтку шлях порятунку садиби Для цього потрібно лише розбити вишнівий сад на дачні ділянки й продати або здати в оренду. Але хоча Раневская проливає потоки сліз із приводу потери свого саду, запевняє, що жити без нього не може, вона відмовляється від речення Лопахина, що здається їй неприпустимим і образьтельним. Але проходять торги, і Лопахин сам купує маєток.

І отут оказалось, що ніякої драми для господарки вишневого саду немає. Раневская візобертається в Париж до своїй безглуздого “любові”, до якої вона й без того вірнулась би, незважаючи на всі її слова про те, що вона не може жити без родини. Драма, що стосується продажі вишневого саду, зовсім не є для його власника драмою.

І пояснюється все це тим, що Раневская не здатно на серйозні переживания. Вона легко може переходити зі стану заклопотаності, беспокойства до веселого пожвавлення. Так произоішло й цього разу.

Вона швидко успокоилась і навіть заявила всім: “Нерви мої краще, це правда”. Її брат, Леонід Андрійович Гаїв гораздо дрібніше своєї сестри. Недостатки Гаева доходять до карикатурних розмірів. Згадуючи про минуле, Раневська цілує своя улюблена шафа. Гаїв же вимовляє перед ним мовлення.

Гаїв – жалюгідний аристократ, проевший свій стан на льодяниках. На протяжении всієї п’єси Раневская й Гаїв переживають щиросердечне потрясіння, вони “нічого не бачать навколо себе, нічого не розуміють”. Вони – паразити, позбавлені сил знову ввійти в це життя. Гаїв – представник заключительного етапу еволюції таких героїв Чехова, як Іванов, Іван Іванович Чимша-Гімалайський і ним подібні герої “свого часу”, що не зуміли втілити свої ідеали.

Не складаючисьтельность дворянської ліберальної інтелігенції в минулому визначла прихід їм на зміну людей типу Лопахина. Але насправді Чехов связивает майбутнє процвітання з молодим поколінням (Петей Трофимовим і Анею). Саме їм має бути строить нову Росію, саджати нові вишневие сади.

“Вишневий сад” – велике творение Чехова-Драматурга, продовжившишего традиції російських письменників. Ще Гоголь і Грибоєдов мріяли поставити комедію в один ряд із драмою й трагедією, засуджували пренебрежительное відношення до неї як до “низькому” жанру. Випливаючи їхнім традиціям, Чехов підняв жанр комедії на недосягаемую висоту


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Дворянство в п’єсі А. П. Чехова “Вишневий сад”

Categories: Твори з української літератури

Links