Короткий аналіз поеми Пушкіна “Мідний вершник”
* “Красуйся, град Петров, стій
* Неколебимо, як Росія…”
Однак образ Петра в “Мідному вершнику” (на відміну від поеми “Полтава”) даний у діалектичному протиріччі. Він “кумир”, “державец напівмиру”, але він же й “бовдур”, що “вуздою залізної Росію підняв дибки”. Так виправдується бунт Євгенія, що відстоює своє право на існування, на людське щастя. Ще Валерій Брюсов у статті, спеціально присвяченої “Мідному вершникові”, дуже точно відзначив, що в сцені бунту Євгеній виростає, стаючи урівень із
Характерні вираження, якими описує Пушкін стан Євгенія в цю мінуту. Урочистість тону, достаток слов’янізмів (чоло, хладный, пломінь) показують, що “чорна сила”, що обуян Євгеній, змушує ставитися до нього інакше, чим раніше. Це вже не “наш герой”, що “живе в Коломне, десь служить”;
На чиїй же стороні сам поет – Петра або Євгенія? Відповісти на цей зріс неможливо. І Петро, і Євгеній – кожний по-своєму правий і в той же час неправий. ” Мідний вершник ” – зразок філософської поеми, що ставить найважливіші проблеми співвідношення загального й частки в житті людей, особистості й держави. І навіть те, що тут більше питань, чим відповідей, будить читацьку думку, змушує знову й знову звертатися до проблематики пушкінської поеми, сперечатися про неї. Суперечки ці не припиняються й у наші дні
(2 votes, average: 4.00 out of 5)