Конфлікт у поемі А. С. Пушкіна “Мідний вершник”

В 1833 році поет звертається до поеми ” Мідний вершник “. У ній він заявляє про тих жертв, на яких будувалася прогресивна справа.

Конфлікт заснований на зіткненні славного монарха з жалюгідним, але по-своєму правим Євгенієм.

Пушкін намічає висновок: сама Природа самодержавної держави, а не жорстокий характер пануючи є причиною того, що доводиться зневажати інтересами простої людини.

Невелике по обсязі добуток відрізняється продуманістю й стрункістю композиції. В експозиції зображена епоха Петра. Поет дає історичне обгрунтування

задуму монарха:

Сюди по новим їм хвилям

Всі прапори в гості будуть до нас,

И забенкетуємо на просторі.

Більше в поемі цар як діюча особа не з’являється. Він “спорудив безсмертний пам’ятник собі” – Петербург, апофеозом якому звучить вся друга частина. Перша ж присвячена опису повені, що постигли місто 7 листопада 1824 року. Сам цар неспроможний перед стихією:

На балкон

Сумний, неясний вийшов він

И мовив: “З божией стихією.

Царям не здолати”. Він сіл

И в думі скорботними очами

На зле нещастя дивився.

“Не здолати” з Невою і Євгенію, маленькому трудівникові

Петербурга, нащадкові ніколи знатного, але збіднілого дворянського роду.

Перед нами бідняк, що давно не пам’ятає про “почиющей рідню”. Він знає, що лише працею може собі “доставити й незалежність і честь”, розуміє, “що міг би бог йому додати розуму й грошей”. Євгеній не просить у долі багато:

“Пройдуть, бути може, рік-іншої –

Містечко одержу. Параші

Доручу сімейство наше

И виховання хлопців…”

Ідеал життя героя простий і скромний, як і він сам. Однак повінь несе з життя єдине щастя, Парашу. Євгеній шукає винуватця трагічно сформованої долі. Переможний Мідний вершник (пам’ятник Петру I роботи Фальконе) персоніфікує того, хто став причиною нещастя бідної людини. Божевільний Євгеній із зухвалістю кричить цареві:

“Добро, будівельник чудотворний! –

Шепнув він, злобливо затремтівши, –

Ужо тобі!..”

Цей епізод – кульмінація поеми. Примітно, що Мідний вершник приходить у зіткнення не тільки з нашим героєм. “Фінські хвилі” тривожать “вічний сон Петра”. І стихії, і вбитому горем людині властиві загальні риси, у яких – безглуздість повстання проти справи Петра. Цікаво, що епітет “божевільний” часто вживається Пушкіним для опису Євгенія. Поет хоче, видимо, показати, що марно, марні й бунт природи, і бунт людини. “Нахабне буйство” Неви розбилося об граніт дітища Петра. Непохитним залишився Петербург. Поет начебто призиває сили природи підкоритися волі людини:

Ворожнечу й полон стародавній свій

Нехай хвилі фінські забудуть

И марної злобою не будуть

Тривожити вічний сон Петра!

Безглуздий і протест Євгенія. Однак поет ставить ще проблему – проблему справедливого бунту, право бідної людини на щастя. Його біснування безумно, тому як несправедливо. Герой ненавидить справу Петра, виступає проти його діянь, які поет прославляє у вступі.

Сцена втечі Євгенія, коли ожилий вершник переслідує його, підтверджує несправедливість бунту. Произнеся свої слова: “Ужо тобі!..” – він почуває їхнє блюзнірство. Сум’яття, що передається словом “раптом” (“И, злякавшись, раптом прожогом пустився”), охоплює душу обуреного героя.

Особа пануючи (бачення Євгенія) загоряється почуттям справедливого гніву:

Здалося

Йому, що грізного царя,

Миттєво гнівом возгоря,

Особа тихенько зверталася…

Герой усвідомлює несправедливість своєї злої погрози, тому що “збентеженим” може себе почувати людина винуватий. З тих пор завжди, коли Євгеній проходив через площу, він “зніяковіло око не піднімало…”

Пушкін розуміє, що на несправедливий протест його героя могла штовхнути тільки нескінченний щиросердечний біль. Тому поет не має сил обвинуватити просту людину, вона визнає його правоту. По А. С. Пушкіну, не можна при рішенні державних справ у жертву приносити окремих людей, зневажати ними. Тому великою тугою перейняті останні рядки:

У порога

Знайшли безумця мого,

И ту ж хладный труп його

Поховали заради бога.

Конфлікт пануючи з “маленькою людиною” усуває можливість ідеалізації образа Петра I. Напевно, через це при житті поета “Мідний вершник” надрукований не був.

Уперше у своїй поемі А. С. Пушкін показав зворотну сторону перетворень пануючи, що здійснювалися варварськими методами


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Конфлікт у поемі А. С. Пушкіна “Мідний вершник”

Categories: Нові твори

Links