Поетичний образ добутку “Мідний вершник”

В “Мідному вершнику” з’являється не просто історична подія у своїй однозначності, визначеності й концентрированности, але ідея історії, рє філософія, її рух, її явленность у найбільшому (великий діяч у двох своїх, нерозривно зв’язаних іпостасях: Петро – Мідний вершник ) і в найменшому (Євгеній). Поема оголює трагічний зміст історичного розвитку. “Людина,- писало “Мідному вершнику” Андрій Платонов,- знищується разом зі своєю любов’ю. Це не перемога Петра, але це дійсна трагедія. У подоланні нижчого вищим ніякої трагедії

немає. Трагедія в наявності лише між рівновеликими силами, причому загибель однієї не збільшує етичного достоїнства інший”. Характерно, що перший художній прозаїчний Твір Пушкіна, якому вже після його смерті редактори дали назву “Арап Петра Великого”-, було присвячено петровскому часу, а героєм став предок Пушкіна Абрам Ганнибал.

Очевидно, головна причина того, що роман не був продовжений і закінчений, полягала в неможливості освоєння наприкінці 20-х років всієї сукупності ИСГОЧЕШКОВ: історичних матеріалів, опублікованих і архівних, росіян і инострааных. Саме історизм, що заглиблюється, пушкінського

мислення змусив перервати роботу над історичним романом, що вимагав багатозначного зображення епохи й історичного героя, якої; був Петро I.

И останньою працею Пушкіна стала ” Історія Петра”. У той час зовсім незвично повинні були пролунати слова одного з головних тез: Гідна подиву різниця між державними установами Петра Великого й тимчасових його вказівок.

Теза цей, однак, не був вихідним і упередженим. Праця Пушкіна над “Історією Петра” з початку 30-х років відрізняється від попереднім звертанням до різноманітних матеріалів. Насамперед архівним, таким, наприклад, як строго засекречена слідча справа царевича Олексія. Домігся Пушкін від царя й можливості вивчити матеріали, що втримувалися в бібліотеці Вольтера, що сам працював над “Історією Росії в царювання Петра Великого”. Бібліотека ця, як відомо, була придбана ще Катериною II. Через А. И. Тургенєва, що багато займалося в іноземних архівах, Пушкін, за кордон не випускався, опосередковано ознайомився з паризькими документами, зокрема з повідомленнями французьких послів при російському дворі. “Останнім часом,- писав А. И. Тургенєв,- ми часто видались із ним і дуже зблизилися; він якось більше полюбив мене, а я знаходив у ньому скарбу таланта, спостережень і начитаності про Росію, особливо про Петра й Катерину, рідкі, єдині. Скільки пропало в ньому для Росії, для потомства, знають деякі; у втрата, звичайно, незамінна. Ніхто так добре не судив російську новітню історію: він дозрівав для неї й знав і відшукав у популярність багато чого, чого інші не помітили”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Поетичний образ добутку “Мідний вершник”