Твір на тему “Глибина думки поеми “Мідний вершник”

Літературних жанрах. Поема ” Мідний вершник ” не є виключенням. Невелика по розмірі, вона несе в собі глибокий зміст, психологізм, настрій, нерв.

Їй властивий, крім історичного, також і соціально-філософський аспект.

Основу поеми становлять дві образних лінії: перша належить пам’ятнику Петру I (“Мідний вершник”), а друга парубкові по ім’ю Євгеній. Що

Стосується образа пануючи, те Петро I (Мідний вершник) з’являється в поемі у двох протилежних іпостасях. Говорячи точніше, автор показує читачам великого

Людини, що

прорубили “вікно в Європу”. Людини, що подняли з колін і выведшего Росію на світову арену з “тьми лісів і драговини блат”.

Відсели загрожувати ми будемо шведові,

Тут буде місто закладене…

Природою тут нам призначено

У Європу прорубати вікно,

Ногою твердої стати при морі.

Сюди по новим їм хвилям

Всі прапори в гості будуть до нас.

З іншого боку, Олександрові Сергійовичу вдалося майстерно показати всі нещадну жорстокість перетворень Петра I, які досить жалюгідно й дорого

Обійшлися народу. Безумовно, однієї із ключових проблем уважається закладення міста на воді, точніше,

в устя Неви й на узбережжя Фінської затоки.

Що стосується Євгенія, то автор показує нам бедного, але досить працьовитого парубка. Вернувшись додому, він думає про свою кохану

Параші, з якої не бачився кілька днів. Євгеній міркує, а чи не женитися йому? Чи не почати доросле життя.

“Женитися? Мені? навіщо ж немає?

Воно й важко, звичайно;

Але що ж, я молодий і здоровий,

Трудитися день і ніч готова;

Уж абияк собі влаштую

Притулок смиренний і простій

И в ньому Парашу заспокою.

Пройде, бути може, рік-іншої –

Містечко одержу, Параші

Доручу сімейство наше

И виховання хлопців…

И станемо жити, і так до труни

Рука з рукою дійдемо ми обоє,

И онуки нас поховають…”

На великий жаль, в автора була своя думка щодо подальшого продовження поеми. Після страшної повені, що трапилося вночі, Євгенію

Удалося знайти порятунок, піднявшись на мармуровий лев, на якому він думав тільки про Парашу. Примітно те, як Пушкіну вдалося блискуче показати

Стан минулої ночі…

Уламки хатин, бревны, покрівлі,

Товар запасливої торгівлі,

Пожитки блідої вбогості,

Грозою знесені мости,

Труни з розмитого цвинтаря

Пливуть по вулицях!

Ключовим моментом у поемі є події, які починають відбуватися після повені. Довідавшись про те, що улюблена Параша і її мама загинули,

Євгеній втрачає розум. При цьому, авторові на тлі розчарувань Євгенія вдається блискуче показати стан народу, що пережив повінь.

У порядок колишній усе ввійшло.

Уже по вулицях вільним

Зі своєю нечутливістю холодним

Ходив народ. Чиновный люд,

Покинувши свій нічний притулок,

На службу йшов. Торгаш відважний,

Не сумуючи, відкривав

Невою пограбований підвал,

Сбираясь свій збиток важливий

На ближньому зігнати. Із дворів

Звозили човна.

Євгенію не вдалося відійти від потрясіння. Покинувши будинок, він починає жити на пристані, харчуватися тим, що подадуть. Згодом він направляється до Мідного

Вершникові, у якому бачить головну причину всіх подій, що відбулися. Примітно те, що Євгеній не побоявся поставити себе нарівні з Мідним вершником.

Звертаючись до пам’ятника Петра I, Євгеній почуває й усвідомлює свою значимість, він упевнений, що правда за ним. На жаль, Пушкін малює героя, що зійшов з розуму,

Якому починає здаватися, що пам’ятник починає його переслідувати, що тупіт копит усюди.

Миттєво гнівом возгоря,

Особа тихенько зверталася…

И він по площі порожній

Біжить і чує за собою –

Начебто грому грохотанье –

Важко^-дзвінке скаканье

По враженій бруківці.

И, осяяний луною блідої,

Простягши руку у височині,

За ним несеться Вершник Мідний

На лунко – коні, щоскакає…

Незабаром, Євгеній намагався якнайшвидше проходити повз пам’ятник, не зауважуючи його.

И с тої пори, коли траплялося

Іти тією площею йому,

У його особі зображувалося

Смятенье. До серця своєму

Він притискав поспішно руку,

Як би його упокорюючи борошно,

Картуз зношений сымал,

Збентежених очей не піднімав

И йшов сторонкою.

Острів малий…

А трохи пізніше, Євгенія не стало в загальному.

У порога

Знайшли безумця мого,

И відразу хладный труп його

Поховали заради бога.

Підбиваючи підсумок, хочеться відзначити, що поема “Мідний вершник” є добутком для численних суперечок і міркувань. Одні захищають Петра I, його

Реформи й політичну діяльність, інші виступають категорично проти. Олександрові Сергійовичу вдалося показати Петра I по обидва боки. Історію

Творить кожного з нас. Помилки робимо ми все.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Твір на тему “Глибина думки поеми “Мідний вершник”

Categories: Нові твори

Links