Баєчний початок у казках М. Е. Салтыкова-Щедріна
Казки Салтыкова-Щедріна називають байками в прозі, у них чітко простежуються фольклорні й російська сатирична літературна традиції. У його казках правдиво розкриваються проблеми народу. Сатирик зло викриває самодержавство, лібералізм і панівний клас, явно підкреслює тупість, лінь, нездатність правлячої верхівки мислити й працювати. У казках Салтыкова-Щедріна відсутній позитивний герой, навіть в “Повісті про те, як один мужик двох генералів прокормив” мужик, що вміє працювати, проявляє кмітливість, ніяка ситуація не може загнати в його
Тому що він завжди готовий підкорятися, працювати на той, хто того не заслуговує, він байдужний до самого себе, своєму “я”, готовий гнути спину під постійними докорами ледачих і легковажних генералів. Він не може оцінити свою працю. Чому ж тоді два нікчемних чоловіки повинні цінувати його? Російський мужик заслуговує того, що “заробив”: “чарку горілки так п’ятак срібла”.
У казках Салтыкова-Щедріна в образах звірів зображені людські пороки. Наприклад, в “Премудрому піскарі” столітній піскар, що прожив своє життя
Нехай життя протече бурхливо, яскраво, цікаво, але краще загинути в зубах щуки, знаючи, що про тебе хто-небудь зітхне або заплаче. У казці “Ведмідь на воєводстві” Салтиков-Щедрін дотримується традиційних амплуа: Ведмідь-Воєвода в нього – майор, Осел – радник, Зозуля – ворожка, Папуги – блазні, Сорока-Злодійка – ключниця, Дятел – учений-літописець, Соловей – співак і т. д. Його звірі повністю асоціюються з “професією”, закладеною природою й людським сприйняттям. Сатирик сміється над пороками суспільства, які влаштовують це ж суспільство, над навколишньою дійсністю, що реальна й зовсім не викликає сміху