Баєчний початок у казках М. Е. Салтикова-Щедріна

Казки Салтикова-Щедріна називають байками в прозі, у них чітко простежуються фольклорна й російська сатирична літературна традиції. У його казках правдиво розкриваються проблеми народу. Сатирик зло викриває самодержавство, лібералізм і панівний клас, явно підкреслює тупість, лінь, нездатність правлячої верхівки мислити й працювати. У казках Салтикова-Щедріна відсутній позитивний герой, навіть в “Повісті про те, як один чоловік двох генералів прогодував” чоловік, що вміє працювати, проявляє кмітливість, ніяка ситуація не може поставити

його в тупік, – не є тим героєм, що повинен бути прикладом. А чому? Тому що він завжди готовий підкорятися, працювати на того, хто того не заслуговує, він байдужий до самого себе, своєму “я”, готовий гнути спину під постійними докорами ледачих і легковажних генералів. Він не може оцінити свою працю. Чому ж тоді два нікчемних чоловіки повинні цінувати його?

Російський чоловік заслуговує того, що “заробив”: “чарку горілки так п’ятак срібла”.

У казках Салтыкова-Щедрина в образах звірів зображені людські пороки. Наприклад, в “Премудрому піскарі” столітній піскар, що прожив своє

життя на самоті, нікому не довіряв, боявшийся всіх і вся, так і не зважився хоча б раз зробити який-небудь вартий вчинок, він, хворий і вмираючий, без друзів і рідних, що безглуздо прожив життя, зникає невідомо куди. А чи жив взагалі коли-небудь цей піскар? Ніхто з ним не спілкувався, не бачив його, ради “премудрого” нікому не потрібний. Його життя пройшло сіре й похмуре, і прожити сто років, зарившись у власній норі, нікому не цікаво. Нехай життя протече бурхливо, яскраво, цікаво, але краще загинути в зубах щуки, знаючи, що про тебе хто-небудь зітхне або заплаче. У казці “Ведмідь на воєводстві” Салтиков-Щедрін дотримується традиційних амплуа: Ведмідь-воєвода в нього – майор, Осел – радник, Зозуля – ворожка, Папуги – блазні, Сорока-злодійка – ключниця, Дятел – вчений-літописець, Соловей – співак і т. д. Його звірі повністю асоціюються з “професією”, закладеною природою й людським сприйняттям.

Сатирик сміється над пороками суспільства, які влаштовують це ж суспільство, над навколишньою дійсністю, що реальна й зовсім не викликає сміху.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Баєчний початок у казках М. Е. Салтикова-Щедріна