Тематика й художні особливості “Казок” М. Е. Салтыкова-Щедріна

Відомо, що Салтиков-Щедрін почав писати свої політичні казки ще в шістдесяті роки й що саме ці невеликі по обсязі добутку стали вершиною його Творчості, підсумковим добутком. В “Казках для дітей неабиякого віку” Салтыков відбив всі проблеми, що хвилювали його як громадянина. Читаючи їх, можна зустріти типові для того часу образи: тупий і самовдоволений уряд, забитий я голодне селянство, дрібні, боягузливі обивателі. Як я у звичайних чарівних казках, Салтиков-Щедрін застосовує для більше яскравого й об’ємного зображення прийом фантастики.

Однієї з найвідоміших казок Салтыкова-Щедріна є “Повість про те, як один мужик двох генералів прокормив”. У ній протипоставлений добрий, розумний, сильний, тямущий мужик нахабним, самовдоволеним, нічого не вміє робити генералам-паразитам

Очутившись на незаселеному острові, вони стають безпомічними. Генерали не можуть навіть добути собі їжі, коли Природа буяє нею. Без прислуги вони відкривають свою щиру особу особа хижих, кровожерливих звірів; вони готові розтерзати один одного. Але їх рятує мужик, випадково знайдений ними, “нахально ухиляється від роботи”. “Спиш, лежнів”, присуджують генерали

У

цій повісті Салтиков-Щедрін розкриває не тільки тему сатиричного викриття класів, влада що претримають, але й торкається хворої для нього тему рабської покірності народу. Письменник з I гіркотою розповідає про те, як мужик самовіддано трудиться. Він дає генералам по десятку яблук, а собі залишає тільки одне, та й то кисле

Він сам добровільно звив собі мотузку, щоб прив’язати себе до дерева. Урятовані й розбагатілі генерали проявляють свою “подяку” висилають йому п’ятак сріблом так чарку горілки “веселися, мужичина!” У багатьох інших казках Салтыкова можна зустріти застосування зоологизма, тобто письменник ототожнює людей із тваринами, наділяючи якостями тваринних людей і навпаки.

Прикладом такої казки може служити “Ведмідь на воєводстві”. У ній уряд зображений в образі дурного, кровожерливого звіра майора Топтыгина, підтримуваного таким же дурним ослом. Ціль правління Топтыгина робити якнайбільше кровопролить. У цій казці паралельно з темою народу й влади проходить тема “маленької людини”. “Маленька людина” у цій казці втілена в образі нешкідливої, всіма улюбленої пташки Чижика

Його з’їдає, убиває кровожерлива машина влади. Правління другого й третього Топтыгиных приходить до закономірного кінця їх убивають, здирають шкіру мужики, доведені нелюдським правлінням до крайності. Таку долю пророкує письменник всім самодурам. Народ збунтується й скине їх. У казці “Ведмідь на воєводстві” гостро поставлена проблема народу й влади

У своїх творах Салтиков-Щедрін зачіпає й тему викриття обивателів, пристосованців. Так, у казці “Премудрий пискарь” під маскою пискаря ховається обиватель, не здатний до рішучих дій. Цей пискарь, “освічений, помірно-ліберальний” всю життя сидить у своєї злодії й трясуться від страху, що його з’їдять

ЧиПотрібні суспільству такі люди? “Ні”, відповідає нам Салтыков. Пискарь умирає один, нікому не потрібний, навіть ніхто не знає, куди він зник. Цю же тему продовжує казка “Самовідданий заєць”.

Герой цієї казки знову обиватель, тільки тепер він з’являється перед читачем в образі зайця (істоти боягузливого). Заєць беззаперечно підкоряється вовкові (влади), сподіваючись на його милосердя. Страх перед правлячими колами сильніше здорового глузду. Але чи буде милосердний вовк?

На це питання відповідає казка “Бєдний вовк”. Її зміст у тім, що ця тварина – хижак, і ніщо не може виправити його натуру. Вовкові далеке милосердя. (Мимоволі пригадуються рядки з байки Крилова “Вовк і ягня”: “Ти винуватий уже тим, що хочеться мені їсти”, сказав і в темний ліс ягняти поволок”.) Інша тема, зображення народу, розкривається в казці “Дикий поміщик”.

У ній алегорично розповідається про життя народу після “звільнення”, після реформи 1861 року. “Худобина на водопій вийде, поміщик кричить: “Моя вода!” Курка за ворота вибіжить, поміщик кричить: “Моя земля!” Усе в поміщика стало його. І не було життя від нього мужикам”.

Але коли не стало мужиків, поміщик перетворився в дика тварина: весь обростив волоссями, навіть став ходити рачки, “втратив навіть здатність вимовляти членороздільні звуки й засвоїв собі якийсь особливий переможний клич, середнє між свистом, шипеньем і риканням”. Всі казки Салтыкова-Щедріна є сатиричними добутками, що висміюють російську дійсність, про яку автор знав не понаслышке (адже сам був довгий час на державній службі, намагався перетворювати реформи Олександра II у життя). Сама казкова форма обрана не випадково: це найбільш доступний, демократичний жанр

У казці також легше сховати політичні ідеї. Все-таки казки Салтыкова відрізняються від російських народних. Діючі в них люди й тварини відбивають взаємини людей у суспільстві. Герої казок соціально детерміновані. Так, ведмідь, вовк, орел маски людей, що коштують у влади; заєць, ворони, пискарь народ, обивателі

Герої казок Салтыкова статичні, вони так і не розвиваються по ходу сюжету. Мужик так і не зрозумів, що він може цілком обходитися без генералів, самовідданий до дурості заєць був з’їдений вовком, так і не зрозумівши всієї своєї дурості. У казках Салтыкова тріумфує порок, на відміну від російських народних казок. Дивний і Мова цих добутків: це незвичайний сплав літературної, розмовної й канцелярської мов. Але письменник використовує й деякі прийоми російських народних казок

Так, часто можна зустріти типові для казок зачини: ” жили-минулого”, “по щучому велінню”, “у деякому царстві, у деякій державі” і Інші. Головна особливість його казок – це дидактичність, повчальність. У кожному добутку є схована мораль, повчання, що ріднить казки Салтыкова з байками. Казки Салтыкова-Щедріна, написані на злість дня в XIX столітті, дотепер не втратили своєї актуальності. Адже всі проблеми, підняті автором, існують і в наш час

И, на жаль, взаємини народу й влади не стали краще.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Тематика й художні особливості “Казок” М. Е. Салтыкова-Щедріна

Categories: Нові твори

Links