КАЗКИ САЛТЫКОВА-ЩЕДРІНА – ВИД САТИРИ

Сатири сміливий владар. А. С. Пушкін Салтиков-Щедрін – один зі своеобразнейших письменників російської літератури. Його творчість спрямована на викриття пороків суспільства. Його талант прекрасно справлявся з тими завданнями, які ставила перед ним епоха. Взявшись за соціальне викриття, він дуже талановито й віртуозно це робив. Вибравши форму казок, письменник наповнює традиційну народну форму новим змістом

Салтиков-Щедрін прекрасно володіє езоповою мовою, в алегоричній формі якого укладена багатозначність, так потрібна письменникові,

щоб передати весь абсурд і неспроможність зображуваної ситуації. “Департамент розкрадань і роздач”, “гнівний рух історії” – ці вираження не придумані автором, а породжені самою епохою, її сваволею й безладдями, що панують у Росії. Сатира Салтыкова-Щедріна – це грізний і караючий сміх за ті завдання й нещастя, які царюють навколо. ” Казки для дітей Неабиякого віку” – це відповідь письменника-патріота на навколишню несправедливість, це його форма боротьби з нею. В “Казках” традиційно закладене повчання читачеві. Діючі особи – тварини, але от дивно, звірі точнісінько як люди!

Риби

читають газети й журнали, птахи служать в установах, платять податки й учаться в кадетських корпусах. Все це тільки підтверджує своєрідність “Казок” Салтыкова-Щедріна. Із дрібними подробицями письменник зображує життя тварин, даючи нам зрозуміти, що передає насущні проблеми Росії 80-х років XIX століття. Голос автора звучить дуже чітко, і легко простежити, як письменник ставиться до зображуваного. В “Повісті про те, як один мужик двох генералів прокормив” Салтиков-Щедрін таврує нічого не вміють, безпомічних генералів

Він з достатньою часткою сарказму показує нам жахаючу картину, як голодні генерали готові з’їсти один одного, не вміючи дістати їжу в струмках, що кишать рибою,, у лісі, повному фруктів. Вони не знають елементарного: вірять, що булки ростуть на деревах у тім виді, у якому їх подають до стола. Але от що генерали прекрасно знають і вміють, так це експлуатувати народ. Щоб не загинути на острові, вони відшукують “лежень мужика”, що згодом усе для них зробить: і їжу приготує, і з острова вивезе додому, і плати не зажадає. Але сатира письменника спрямована тут не тільки проти генералів-визискувачів, але й проти мужика, що покірно несе свій хрест

Письменник захоплюється вмілим мужиком, що “суп у пригорщах варить, сільця плете…”, але й мотузку, який його зв’язують генерали, він теж виготовив. Годуючи генералів яблуками, мужик вибирає для них спілі так рум’яні, а собі – кислі так гнилі. Чому, звідки така приниженість і покірність долі? Письменник обурений таким положенням речей, він бачить у цьому провину не тільки правлячого класу, але й селян, що дозволяють поневолювати себе, що не піднімаються на соціальний протест, що задовольняються малим

У казці “Самовідданий заєць” схожа ситуація. Заєць покірно


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

КАЗКИ САЛТЫКОВА-ЩЕДРІНА – ВИД САТИРИ