Політичні казки Салтыкова-Щедріна

У деякому царстві, у деякій державі жив-був поміщик і, на світло глядючи, радувався. М. Салтиков-Щедрін Відомо, що політичні казки письменник став писати ще наприкінці 60-х років. У них великий сатирик відбив всі проблеми, що хвилювали його як громадянина. Вони як би підбивають підсумок його сорокалітньої творчої діяльності. Зі сторінок книг Салтыкова-Щедріна на нас дивляться знайомі образи помпадурів – тодішніх Правителів Росії, визискувачів-кріпосників, боягузливих і дурних політичних діячів, обивателів, що упокорилися перед реакцією. Щедринские

політичні казки малюють не просто злих і добрих людей, а боротьбу добра й зла, як у більшості народних казок

У казках, як і у всій Творчості письменника, протистоять дві соціальні сили: трудовий народ і визискувачі. Символом селянської Росії, замученої ідейними визискувачами, є образ Коняги з однойменної казки – селянського трудівника, джерела благ і життя для всіх. Узагальнений образ трудівника, якого мучать сонмища паразитів-гнобителів, виникає в самих ранніх казках письменника: “Як один мужик двох генералів прокормив”, “Дикий поміщик”. Примітно, що щедринский мужик чесний, прямий, добрий,

тямущий і розумний

Він може самотужки дістати їжу, одяг, скорити стихію, жартуючи переплисти океан-море. І до поневолювачів своїм він ставиться глумливо, не втрачаючи почуття власного достоїнства. Зовсім по-іншому зображує сатирик генералів, що паразитують на мужику. Вони “нічого не розуміють”, брудні фізично й духовно, боягузливі й нещадні, жадібні й дурні

Вони неминуче загинуть без мужика. У казці “Дикий поміщик” письменником узагальнені думки про реформу “звільнення” селян. Він ставить тут гостро проблему післяреформених відносин дворян-кріпосників і остаточно розореного реформою селянства: “Худобина на водопій вийде – поміщик кричить: “Моя вода!” Курка за околицю выбредет – поміщик кричить: “Моя земля!” І земля, і вода, і повітря – всі його стало!

Скіпи не стало мужикові у светец запалити, прута не стало, чим хату вимести”. Цей поміщик, як і генерали з інших казок, не мав ніякого подання про працю. Кинутий своїми селянами, він відразу перетворюється в брудне й дика тварина, стає лісовим хижаком

И його нове життя в сутності – продовження попереднього, хижацького життя. Зовнішній людський вигляд дикий поміщик, як і генерали, здобуває знову лише після того, як вертаються його селяни. Над питанням про шляхи зміни суспільного лада Росії марне б’ються Левка-Дурень (у казці “Дурень”), сезонні робітники з ” Шляхом-Дорогою”, ворон-чолобитник з однойменної казки, карась-ідеаліст, хлопчик Сережа з “Рождественської казки” і інші

Уособленням безкрилої й вульгарної обивательщини став щедринский премудрий пискарь – герой однойменної казки. Сенсом життя цього “освіченого, ліберальний^-ліберальний-помірно-ліберального” боягуза було самозбереження, відхід від конфліктів з дійсністю. Політичні казки Салтыкова-Щедріна будили в суспільстві дух протесту, кликали прогресивних людей до дії. Найбільше різко й відкрито сарказм письменника, його політичний пафос народного захисника виявилися в казках, що зображують бюрократичний апарат самодержавства й правлячі верхи. Топтыгины з казки “Ведмідь на воєводстві” ціль свого правління бачили в тім, щоб якнайбільше робити “кровопролить”.

Цим вони викликали гнів народу, і їх осягла “доля всіх хутрових звірів “. У казці ” Орел-Меценат” дана нищівна пародія на царя й правлячі кола. Орел – ворог науки, мистецтва, захисник тьми й неуцтва. Він знищив солов’я за його вільні пісні, грамотія дятла “нарядив… у кайдани й заточив у дупло навічно”, розорив ущент мужик^-мужиків-воронів-мужиків

Скінчилося тим, що ворони збунтувалися, “знялися всією чередою з місця й полетіли”, залишивши орла вмирати голодною смертю. “Це де послужить орлам уроком!” – багатозначно завершує казку сатирик

Фантастика щедринских казок реальна й несе в собі узагальнений політичний зміст. Орли “хижі, м’ясоїдні… живуть у відчуженні, у неприступних місцях, хлібосольством не займаються, але розбійничають” – так говорить автор у казці про орла-мецената. І це відразу малює в нашій уяві типові обставини життя царственого орла й дає зрозуміти, що Мова йде зовсім не оптицах.

У завершення хочу відзначити, що мова казок великого сатирика глибоко народний, близький до російського фольклору. Він постійно використовує традиційні казкові прийоми, прислів’я, приказки, приповідки. Ще мені подобається в авторі казок, що він з особливою увагою обрисовує простий народ, мовлення якого розумна, лаконічна, природна. Це мовлення людей, а не масок

Слова про їх завжди йдуть від страждаючого доброго серця письменника, тому що Салтиков-Щедрін до останньої миті думав і мріяв про велич нашої батьківщини


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Політичні казки Салтыкова-Щедріна

Categories: Нові твори

Links