До жанру поеми Пушкін Звертався протягом усього свого творчого шляху. У ранній творчості в нього переважають романтичні поеми. Починаючи з 1825 р. жанровий діапазон Пушкіна значно розширюється. Так, незабаром після того, як він завершив трагедію “Борис Годунов”, Пушкін пише сатиричну поему “Граф Нулин” (1825), створення якої було підготовлено досвідом роботи над першими розділами “Євгенія Онєгіна”. Послідовне зображення “прози побуту”, живих картин і образів російської дійсності характерно й для його поеми “Будиночок
у Коломне” (1830), що мала характер полемічного виклику консервативним критикам, що вимагали від поета обов’язкового оспівування “піднесених предметів”, прямого моралі й т. д. Це не означає, що Пушкін відмовляється від високої проблематики. Він відстоює право поета відгукуватися на кардинальні проблеми сучасності не по примусі, а по вільному виборі, по внутрішній потребі, обумовленої переконанням у високому призначенні й високій відповідальності поета перед сучасниками й нащадками
Найбільш значні поеми Пушкіна останнього періоду “Полтава” і “Мідний вершник”. Уже в последекабрьской
ліриці Пушкін приділяє особливу увагу образу Петра. Він ураховував певну літературну традицію. Поети XVІІІ в. бачили в Петрові ідеал “освіченого монарха”. У конкретно-історичних умовах своєї епохи Пушкін використав тему Петра як свого роду повчання, урок для Миколи І (“Станси”, 1826; “Бенкет Петра Великого”, 1835). Із часом розуміння й тлумачення образа Петра в Пушкіна заглиблюється й уточнюється. Це чітко простежується у двох його найбільших поемах
(2 votes, average: 4.00 out of 5)