Петербург очами А. С. Пушкіна по поемі “Мідний вершник”
А. Пушкін
Олександр Сергійович Пушкін – щирий і тонкий цінитель краси, тому багато в його Творчості добутків, що описують принадність російської природи, її величавість і спокійна мудрість, але не меншу данину віддає поет і красі рукотворної, створенням геніальних художників, скульпторів, архітекторів.
По думці А. С. Пушкіна, Петербург з’явився чудовим синтезом великих задумів Петра Першого й талановитості російських майстрів.
…юний град.
Полнощных країн врода й диво,
З тьми лісів, із драговини блат
Піднісся пишно,
У поемі “Мідний вершник” поряд з іншими яскраво звучить і тема прекрасного міста, побудованого неймовірними зусиллями сотень тисяч будівельників, що геніально втілила великі помисли.
…На зло гордовитому сусідові.
Природою тут нам призначено
У Європу прорубати вікно.
Ногою твердої стати при морі.
Сюди по новим їм хвилям
Всі прапори в гості будуть до нас,
И забенкетуємо на просторі.
Жахаючі картини будівництва міста й життя робітників залишилися за рамками поеми, про їх нам розповідять інші художники, Пушкіна ж захоплюють утвору рук людських. Місто-Красень
Слідом за поетом ми любуємося побудованим містом, приймаючи його як даність, що існувала завжди.
Громади стрункі тісняться
Палаців і веж; кораблі
Юрбою із всіх кінців землі
До багатих пристаней прагнуть;
У граніт оделася Нева;
Мости зависли над водами;
Темно-зеленими садами
Її покрилися острови.
Поет не може стримати свого замилування перед всім вчиненим. Його голос звучить тріумфально-переможними нотами, явно проступають патріотичні настрої й бажання стати урівень із тими, хто створив цю красу.
Люблю тебе, Петра створіння.
Люблю твій строгий, стрункий вид,
Неви державне теченье,
Береговий її граніт,
Твоїх огорож візерунок чавунний,
Твоїх замислених ночей
Прозорий сутінок, блиск безмісячний…
И ясні сплячі громади Пустельних вулиць, і світла
Адміралтейська голка…
Петербург немислимий без Неви, що є його складовій частиною, продовженням, дорогою до моря. Ріка розділяє місто на частині своїм руслом, прикрашає північну столицю “державним” плином, але й лякає, тримає в напрузі, коли “метається, як хворий, у своєї постеле, неспокійної”.
Місто, побудований на берегах могутньої ріки, любується в її води, як у дзеркало, відбиваючись своїми красами.
Поет піднесений не просто новою столицею, він співає славу країні, що зуміла відстояти своє право називатися великою державою, а це було не так-те просто. Тепер багато труднощів за, і Пушкін упевнений, що місто, побудований на відзначення перемог, буде стояти вічно, як хоронитель традицій і великої російської історії.
Ворожнечу й полон стародавній свій
Нехай хвилі фінські забудуть
И марної злобою не будуть
Тривожити вічний сон Петра!
Зараз уже неможливо представити Росію без її перлини – “північної Пальміри”, що виникла на диких, топких берегах північної ріки, що довела усьому світу талановитість російського народу. А невід’ємною частиною самого Петербурга є пам’ятник Петру Великому, засновникові міста. Мідний вершник прекрасний.
Яка дума на чолі!
Яка сила в ньому прихована!
А в сем коні який вогонь!
Куди ти скакаєш, гордий кінь,
И де опустиш ти копита?
Про потужний владар долі!
Чи не так ти над самою безоднею,
На висоті, вуздою залізної
Росію підняв дибки.
Поема А. С. Пушкіна “Мідний вершник” стала вічним гімном місту-красеневі, відзначеному славними традиціями. Тут кожний будинок, вулиця, площа нагадують про недавню історію міста. Незабаром Петербургові мине двісті років, як це мало, якщо пригадати тисячолітню історію самої Росії, і дуже багато по подіях, що відбулася в ньому.
И слідом за Пушкіним знову й знову з гордістю повторюю:
Красуйся град Петров і стій
Неколебимо, як Росія.
Так умирится ж з тобою
И переможена стихія
(1 votes, average: 5.00 out of 5)