Мазепа – герой поеми О. С. Пушкіна “Полтава”

Мазепа – герой поеми О. С. Пушкіна “Полтава” (1828). Іван Степанович Мазепа (1644-1709) – реальна історична особа, гетьман України з 1687 по 1708 рік. Прагнув до відокремлення України від Росії, він під час Північної війни змінив Петру, перейшов на бік шведів, а після Полтавської битви (1709) втік разом зі шведським королем Карлом XII. У поемі Пушкіна гетьману дана нещадно-різка, нищівна характеристика, вражаюча за своєю одноплановості (що сам поет пояснював вірністю історичним фактам). М. постає в поемі як людина абсолютно аморальний, безчесний, мстивий,

злий, як віроломний лицемір, для якого немає нічого святого (він “не відає святині”, “не пам’ятає милості”), людина, що звикла будь-яку ціну домагатися поставленої мети.

Злочинний спокусник своєї юної хрещениці Марії, він зраджує публічної страти її батька Кочубея і – вже засудженого до смерті – піддавали жорстоким тортурам, щоб вивідати, де сховав той свої скарби. Настільки ж нещадно зображена і політична діяльність М. Його слова про свободу Вітчизни – відверта політична демагогія і пряма брехня: відпадання Україна від Росії означало б її залежність від Швеції та Польщі, на допомогу яких

М. так розраховував. Практична підготовка змови М. представлена в поемі як польська інтрига, як огидний політичний торг (“Торгують царської головою, / / Торгують клятвами васалів”).

Справжні мотиви діяльності М. – помста кривдника його Петру, а головне – нестримне, ненаситне владолюбство (“І скоро в смута, в лайливих суперечках, / / Бути може, трон поставлю я”). Весь цей морально-психологічний комплекс (жага влади, піднесення, особистого самоствердження при цілковитій нерозбірливості у засобах) Пушкін вважав типовим для нової знаті взагалі, українським варіантом якої вважав він М. Адже ще недавно – на відміну від багатого і знатного Кочубея – М. був бідний, безвісний, соціально незначний (“бідний був і малий”). Але справа не тільки в особистих якостях М. Саме його виступ зображено у поемі як вороже перетворенням Петра, цілком звернене в минуле, споріднене бунту московських стрільців. І точно так само, як у “Стансах” (1826) “буйному стрільцеві” протиставлено відданий Петру, але незалежний і чесний аристократ Долгорукий, так і в “Полтаві” “друзям кривавої старовини” протистоїть родовитий і знатний Кочубей, теж не побоявся сказати правду про змову М.

Страта Кочубея представлена в “Полтаві” як трагічна помилка Петра, але помилка не випадкова. Петро повірив М. і не повірив Кочубею, бо більшою мірою спирався на нову знати, а не на давню аристократію. І ця проблема переорієнтації верховної влади на союз зі старовинним російським дворянством, до якого поет зараховував і себе, була однією з найважливіших для Пушкіна починаючи з другої половини 1820-х рр.. “Полтава” була політичним уроком і докором новому царю, також вчинила трагічну помилку, якою здавалася Пушкіну розправа над декабристами. Герой і сюжет поеми “Полтава” були втілені в опері П. І. Чайковського “Мазепа” (1883), в якій на перший план висунулася історія кохання М. і Марії, образ гетьмана був явно облагороджений і наділений ліричними інтонаціями.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Мазепа – герой поеми О. С. Пушкіна “Полтава”

Categories: Твори з української літератури

Links