Мир казок М. Е. Салтикова-Щедріна

1. Поняття й типології казок. 2. Казка народна й казка авторська. 3. Галерея образів казкових персонажів. 4. Від поміщика й генерала до інтелігента й мужика.

5. Вплив казок Щедріна на російську літературу – Казка – неправда, так у ній натяк… А. С. Пушкін Казка – особливий, фантастичний і реальний мир У невеликому по обсязі тексті криється найчастіше особливий зміст – тут можна знайти й реальну раду для певної життєвої ситуації, і побачити концепцію світогляду, і одержати банальне задоволення від захоплюючий, захоплюючий дух сюжету.

Здавна казки ділилися на кілька типів: чарівні, казки про людей і казки про тварин. Були казки, що призначаються для розваги дітей, а були – для навчання.

Є історії для дорослого вуха, а є такі казки, у яких кожний зможе знайти для себе щось захоплююче, цікаве, корисне. До казок ставилися дуже дбайливо, намагаючись передати зміст, зберігши дрібні нюанси значення. Найчастіше навіть порядок слів ніс у собі особливе значеннєве навантаження й не піддавався змінам М. Е. Салтиков-Щедрін є продовжувачем казкової традиції Д. И. Фонвізіна, А. С. Грибоєдова, Н. В. Гоголя. Посада градоправителя, що письменник займав протягом

досить довгого строку, показала йому всі пороки сучасного російського суспільства, дала вагомий привід задуматися про подальшу долю Росії. Через жанр казок письменник створює своєрідну енциклопедію російського життя.

Казки з’явилися підсумком міркувань сорока років життя й вилилися в інтенсивну чотирирічну роботу Вони створюються з 1882 по 1886 рік. Звернутися до такого несерйозного на перший погляд жанру Щедріна спонукав цілий ряд вагомих причин. З одного боку, складна політична ситуація в країні, характеризуемая моральним терором, гоніннями на інтелігенцію з боку поліцейських керувань, розгром народництва не дозволяли письменникові прямо виявити й розкритикувати існуючий режим. У найкращому разі такий добуток не пройшло б до друку, у гіршому автора єретичної праці чекала щонайменше каторга. З іншого боку, жанр казки завжди був близький за духом і стилем письменникові-сатирикові Гіпербола, фантастика, іронія – стандартні для казки прийоми прикраси мовлення – були характерні й для щедринского стилю в цілому.

Демократичність цього жанру дозволяла краще донести зміст добутку простому народу, а відношення до нього, як до дитячого й несерйозного добутку дозволило б уникнути відповідальності за антиурядові думки. У своїх казках Щедрін широко використовує мовні прийоми, створені народом. Багато хто його тексти починаються по канонах із зачину (“жили так минулого”, “у деякому царстві, у деякій державі”), використовуються прислів’я, приказки, приповідки (“Кінь біжить – земля тремтить”, “Двом смертям не бувати, однієї не минути”).

Письменника зближає з народною творчістю й загальною концепцією внутрішнього простору добутку – фантастичні образи, гротескні персонажі, традиційні повторення елементів сюжету. Але Салтиков-Щедрін не копіює цілком казковий простір – він створює власний мир і населяє його сучасними, актуальними персонажами. Насамперед це невластивий для народного епосу образ автора Він затінений, прикрита маскою добродушного оповідача егоехидная, саркастична усмішка. Інакше зображений основний казковий образ – образ мужика. Для казки характерно його безперечна перевага над паном – він завжди його перемагає, залишаючи богатого в дурнях.

Щедрін неоднозначно ставиться до цього образа. Мужик у його казках часто виявляється в дурнях, хоча безперечно наділений неабиякою часткою тямущості й спритності Зокрема, у казці “Як один мужик двох генералів прокормив” цей самий мужик, маючи просто фантастичними можливості, сам себе залишає в дурнях, зв’язавши за наказом генералів мотузкою й сам себе прив’язавши їй до дерева: “Щоб не втік”. По суті, Щедріну вдається створити новий, досі небачений жанр російської політичної казки.

І в цих авторських казках відбиваються ярчайшие представники російського суспільства кінця XIX століття. Показано всю соціальну анатомію, представлені всі стани суспільства – від селянства й мужичества, до купецтва й представників царської влади. У казці “Ведмідь на воєводстві” представлена груба, необтесана й неосвічена царська влада, що безграмотно керує країною й наплевательски стосовна до питань утворення Черговий Топтигин, займаючи чин воєводи, випробовує бажання негайно знайти який-ні-будь інститут, щоб негайно його спалить. Головним мудрецем і радником Лева, особи царської, автор робить Осла – живу алеГорею впертості й тупості.

Тому й така розруха діється в країні. Широко застосовує автор гіперболу, надаючи казкам найчастіше самий несподіваний зміст і роблячи їхні сюжети оригінальними й запоминающимися. Так в оповіданні “Дикий поміщик” показаний поміщик, що всією душею ненавидить селян і бажає їхнього зникнення.

У підсумку всі кріпаки зникають, залишивши того на самоті й запустінні. Поміщик харчується одними пряниками, не стежить за собою: “Весь він… обростив волоссями… а пазурі в нього зробилися як залізні”.

Тільки тоді стає ясно – все його господарство й благополучне життя трималися винятково на народній праці. В “Премудрому піскарі” автор зображує таку інтелігенцію, що свідомо пішла від боротьби в мир особистих інтересів і турбот. Обиватель-Піскар ховається від страшного навколишнього світу, замуровує себе в нору й пишається собою: “зсех перемудрував”. А в підсумку його життя складається в одну тільки фразу: “Жив – тремтів, умирав – тремтів”. Є в галереї казкових образів, створених блискучим розумом Щедріна, такі герої, як інтелігент-мрійник (” Карась-Ідеаліст”), і самодержець, що грає роль мецената (” Орел-Меценат”), і нікчемні генерали, і покірний “самовідданий заєць”, що сподівається на милість “хижаків” (от ще одна сторона рабської психології!

), і багато інші, що відбили історичну епоху, з її соціальним злом і демократичними ідеями. Своїми добутками в жанрі казки Щедрін по праву заслужив покликання Він довів чудове володіння езопівською мовою й неймовірної по своїй силі й різноманіттю фантазії. Споконвічна народна фантастика казкового простору сполучається з пізнаваним, реалістичним зображенням навколишньої дійсності.

Перебільшення, сатира й іронія дозволяють виділити ті сторони життя людини, які в першу чергу мають потребу в зміні в кращу сторону. Казки Щедріна вплинули на подальше становлення росіянці літератури


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Мир казок М. Е. Салтикова-Щедріна