Тема поета й поезії в лірику А. С. Пушкіна й М. Ю. Лермонтова
1. Цивільне призначення поезії. 2. Наступність творчості Пушкіна. 3. Вірш Лермонтова “Смерть поета”. 4. Актуальність і злободенність їхніх віршів.
Повстань, пророк, і виждь, і внемли, Здійснися волею моєї, И, обходячи моря й землі, Дієсловом пали серця людей. А. З. Пушкін Широко й багатогранно творчість двох геніїв російської літератури А. С. Пушкіна й М. Ю Лермонтова. У їхніх добутках порушені найрізноманітніші теми Але існує, на мій погляд, одна тема, що найбільше яскраво визначає духовну близькість поетів. Це проблема призначення поета
У вірші “Луна” Пушкін порівнює поета із цим унікальним явищем природи. Луна відгукується на будь-який звук, поезія повинна відгукуватися на всілякі зміни навколишнього світу. Як луна залишається без відповіді, так і поезія не завжди знаходить відповідне розуміння в людей. Пушкіна вважав, що талант – це Божий дарунок, що не розмінюється, не продається й не купується Лермонтов у вірші “Поет” прибігає до порівняння пера поета із клинком, що колись служив наїзникові, а тепер через непотрібність
Але в його словах присутнє надія на те, що клинок все-таки вирветься з “золотих піхов” і майстри слова знову знайдуть життєвість і силу почуттів, які будуть близькі читачеві. Прокинешся ль ти знову, осміяний пророк? Иль ніколи на голос мщенья Із золотих піхов не вирвеш свій клинок, Покритий іржею презренья. В однойменних віршах “Пророк” Пушкін і Лермонтов, як мені здається, найбільше повно виражають свої думки про призначення поета і його служінні людям.
Ці вірші є як би двома главами одного добутку. У них однаковий ритм і стиль Пушкін написав свій вірш в 1826 році, через кілька тижнів після страти декабристів. Взявши в основу вірша окремі мотиви VI глави біблійної книги пророка Исайи, він далеко йде від біблійного сюжету, зображуючи иносказательно пророче призначення поета.
По тлумачному словнику слово “пророк” означає “релігійно-політичний проповідник, оратор”. У російської поезії XIX століття образ пророка служив для вираження самих передових суспільних ідей і асоціювався з образом поета-громадянина, викривача соціальних пороків Є відомості, що вірш Пушкіна “Пророк” входило до числа політичних, але інші вірші цього циклу до нас не дійшли. Пушкіна показує, як поет перетворюється в пророка. Він уважає, що в поета-громадянина повинен бути гострий погляд на происходящие навколо події, чуйний слух, що вловлює й не терпить фальш, мудрі слова, здатні змусити мислити й переживати й, звичайно, “вогненне, палаюче” серце. Пушкіна ставить перед поетом завдання величезну, але здійсненну для теперішнього поета-громадянина Повстань, пророк і виждь і внемли.
Здійснися волею моєї И, обходячи моря й землі, Дієсловом пали серця людей. Через п’ятнадцять років в 1841 році Лермонтов створює свого “Пророка”. Це вірш як би продовжує пушкінське, показуючи подальшу долю його пророка. Проголошувати я став любові И правди чисті ученья: У мене всі ближні мої Кидали скажено камені.
Лермонтовский герой не захотів залишитися серед людей ціною зради своїм переконанням, вірі й призначенню. Він прирікає себе на добровільне вигнання в пустелю, де йому “покірна тварина земна” і зірки слухають його мовлення. Лермонтов і сам не раз випробовував нерозуміння юрби. Життя в самоті здається йому єдиним, вірним виходом для того, хто хоче пізнати духовну істину. Посипав попелом я главу, З міст біг я злиденним, И от у пустелі я живу, Як птаха, даром божої їжі.
У своєму “Пророку” Лермонтов, проводячи паралель між місіями поета й пророка, говорить про невдячність юрби до тих, хто несе їй правду. Перед нами сумна доля поета, що посмітив “дієсловом палити серця людей”. Люди відкинули його: Дивитеся ж, діти, на нього! Як він похмурий, і худий, і блідий! Дивитеся, як він наг і бідний, Як нехтують всі його.
Але герой Лермонтова не озлобився на людей, не став похмурим отрицателем життя. І хоча в цьому вірші не говориться прямо ні про батьківщину, ні про волю, але воно наповнено пафосом індивідуального гордого подвижництва. Лермонтовский “Пророк” – це добуток про призначення поета, про вигнання й порожнечу навколишнього життя. Почуття самітності, роз’єднаності в царстві сваволі й імли (так назвав миколаївську імперію Герцен) було неминучим для теперішнього поета-громадянина. Лермонтов сам випробовував це почуття, і воно повідомило його поезії характер трагічний.
Як і його “Пророк” Лермонтов мав сміливість багато чого висловлювати без прикрас і без пощади. Його вірш – це й міркування про свою власну долю. Сам він неухильно випливав по вибраному шляху. І ненависть до світла тільки загострювала його любов до “холодного мовчання” російських степів.
У віршах Лермонтова часто миготять рядка те Пушкіна, те іншого поета, що полюбився йому. Він продовжує думку вже існуючу, але продовжує по-своєму. І це найбільше дарування, продовжуючи думку, висловлену іншим, передавати думку нової, невичерпної, глибокої, повну поетичної сили, що скоряє покоління за поколінням.
Надзвичайно пронизливо й глибоко по своєму впливі вірш Лермонтова “Смерть поета”, написане їм після загибелі Пушкіна. Лермонтов бачить у Пушкіні поета, що є для нього ідеалом, далеким дріб’язковим образам, якому не потрібні порожні похвали й світські інтриги. І вмер він – з даремною спрагою мщенья, З досадою тайною обманутих надій.
Замовкли звуки дивовижних пісень, Не лунати їм знову: Притулок співака похмурий і тісний, И на вустах його сум. Пушкінський талант розцвів у період суспільного підйому, він особисто був знаком з багатьма декабристами. Лермонтов же затворів у реакційний час, що наступив після розгрому декабристського повстання. Але, незважаючи на це тимчасове розходження, творчість двох великих російських поетів, відбиваючи найважливіші й насущні потреби сучасності, перейняте вільнодумством, є одним із кращих прикладів високої гражданственности поезії





Схожі твори:
- Зображення столичного й помісного дворянства в романі Олександра Пушкіна “Євгеній Онєгін” Петербург того часу був теперішнім центром культурного й політичного життя, місцем, де жили кращі люди Росії. Там “блищав Фонвізін, друг волі”, скоряли публіку Княжнін і Істоміна. Автор добре знав і любив Петербург, а тому він точний в описах, не забуваючи ні “про сіль світської злості”, ні про “необхідних дурнів”, “накрохмалених...
- Образ романтичної й мужньої жінки в оповіданні М. Коцюбинського “Дорогою ціною” Вона така добра, так кохала його, вона пішла за ним у далеку дорогу, не пожалувала кіс своїх заради нього; вона доглядала його, як рідна мати, була вірна, як товариш. Оповідання ” Дорогою ціною “, на думку відомого шведського історика літератури А. Енсена, є класичним твором, перлиною української белетристики. Письменник М....
- Ініціативність і заповзятливість Коли в українські степи приходила провесна, по селах починали збиратися в далеку дорогу чумаки. Проходили останні дні перед виходом валок із сіл, і от уже викативались величезні вози, манимие границями й міражами, у неблизьку подорож. Проводжали чумаків урочисто всім селом. Співали пісні, виголошували напуття, а самий шановний у громаді чоловік...
- Добутку Косинки – це й справді маленькі шедеври Коли вершиться революція, міняється світогляд людини, міняється його відношення до загальнолюдських і моральних цінностей. Він начебто по-іншому починає дивитися на мир, по-іншому усвідомлювати своє особисте “я” у загальному життєвому потоці. У цей час, звичайно, важко визначитися, але зробити це потрібно, щоб не тягтися за усіх, щоб не бути викинутим із...
- Самопізнання. Народна медицина Напевне, народна медицина така ж давня, як і людство. Це первісна людина мусила надавати собі медичну допомогу, і зовсім гіриродньо, що вона шукала засоби лікування насамперед у світі Рослин. З виникненням землеробства і розвитком тваринництва розширюються пізнання про рослинний і тваринний світ: обробляючи шкіру, наші пращури відкрили для себе в’яжучі...
- ЄВГЕНІЙ ОНЄГІН У РОМАНІ А. С. ПУШКІНА “ЄВГЕНІЙ ОНЄГІН” Дія роману протікає в період підйому суспільного руху проти кріпосництва. Пушкіна розповів про долю парубка, показавши розчарованим, незадоволену життям натуру, якої є Євгеній Онєгін. Онєгін – представник передової дворянської інтелігенції епохи декабристів. По своєму походженню він дворянин, аристократ. Його вчили іноземні гувернери й гувернантки. Спочатку його виховувала “мадам”; потім “monsieur...
- Дикоростучі харчові рослини Ціль цієї роботи – показати, наскільки багаті наша дика сибірська Природа і як широко можна використовувати її дарунки. Для одержання врожаю дикоростучих харчових Рослин не потрібно витрат людської праці. Природа подбала про різні продукти харчування – від пряних і ароматичних до овочев і хлібних – і подарувала їхній людині. Дикоростуче...
- Тореадори з Васюнівки. Твір за однойменною повістю В. Нестайка Як часто у нашому житті нам не вистачає яскравих подій, цікавих та захоплюючих пригод! Дорослі швидко забувають про ті вигадки та ігри, які були у них в. дитинстві. Але, я впевнений, вони відчувають брак цікавого та веселого у їхньому житті. Деякі люди займаються екстремальними видами спорту, захоплюються творчістю, щось конструюють....
- Трагедія особистості в байдужому суспільстві (за романом “Герой нашого часу”) Холодний, уважний погляд кинь на життя – побачиш безглуздий жарт. М. Лєрмонтов. “І нудно І сумно…”. Роман “Герой нашого часу” складається з п’яти повістей, головним героєм яких є Печорін, російський офіцер, висланий властями на Кавказ. У своєму романі М. Лєрмонтов звернувся до Теми моральних проблем особистості в суспільстві. Через внутрішній...
- “Заметіль” твір-міркування Що принесла заметіль героям повести О. С. Пушкіна. Пушкін у коротких повістях, що становлять цикл “Повести покійного Івана Петровича Белкина”, аналізує життєві ситуації, що мають вирішальний вплив на долю людей. Випадковий проїзний зруйнував життя станційного доглядача Самсона Вырина й приніс несподіване благополуччя його дочки, випадкова образа поставила на грань загибелі...
- Автор і його герой у романі “Батьки й діти” Кожний письменник прагне відбити у своїх про-винищеннях “дух pi тиск часу”, створити яскравий і запоминающейся тип героя своєї епохи. Тому об-рази Чацкого, Онєгіна, Печорина стали художні-ным втіленням найбільш характерних рис і ідей людей першої половини XIX століття. Наполегливо шукав свого героя, у якому б “відбилося століття”, і Тургенєв, завжди дуже...
- Розвиток природознавства в епоху античності Деякі історики науки вважають, що природознавство виникло приблизно в V столітті до н. е. у Древній Греції, де на тлі розкладання міфологічного мислення виникають перші програми дослідження природи. Уже в Древньому Єгипті й Вавилоні були накопичені значні математичні знання, але тільки греки почали доводити теореми. Якщо науку трактувати як знання...
- Мої життєві позиції Люблять скаржитися дорослі, що діти занадто довго взрослеют. І я, коли спостерігаю за своїми “важкими” у класі, бачу їхню інфантильність. Щораз замислююся: чому так відбувається? А всі тому, що ми відстороняємо наших дітей від серйозних життєвих турбот про себе й близьких, від взаємодопомоги в сім’ї. І виходить, що наші підрослі...
- Остання зустріч Раскольникова з Порфирієм Петровичем. (“Злочин і покарання”, ч. VI, гл. II.) Роман Федора Михайловича Достоєвського “Злочин і покарання” – “один із самих складних добутків російської літератури, у якому автор розповів про історію загибелі душі головного героя після здійснення їм злочину, про відчуження Родіона Раскольникова від усього миру, від найближчих йому людей – матері, сестри, друга… Після сцени вбивства практично відразу починається...
- МАРIЯ МАРКОВИЧ (МАРКО ВОВЧОК) Посмертна згадка Зламалася велика сила. Закотилася ясна зоря нашого письменства. Умерла Марiя Маркович, по другому мужу Лобач. Дехто здивувався на сю вiсть. Як-то, ” Марко Вовчок ” ще й досi була жива? Здавна ми привикли вважати її якоюсь кометою, що з великим блиском явилася на нашiм духовнiм обрiї, щоб швидко вiдвернутися вiд...
- Історія життя Андрія Болконского в романі Л. Н. Толстого “Війна й мир” Лев Миколайович Толстой створював роман “Війна й мир” з 1863 по 1869 рік. Спочатку він замишлявся як роман про повернення декабриста з посилання В 1856 року, і головним героєм повинен був бути Петро Іванович Лобадов. В образі Лобадова Толстой хотів показати трагедію героя декабристського повстання, чия епоха залишилася в минулому...
- Людям ХХІ століття Людям ХХІ століття Юні друзі Ви живете й навчаєтеся у XXI от. Раніше про цей час мріяли багато людей, писали книжки, знімали фільми… Це – епоха нових відкриттів, звершень, наукових досягнень. Яким же стане XXI ст. для вас? Чи відкриєте ви для себе сучасний світ, чи гідно крокуватимете в ньому...
- Характеристика образа Марія Кочубей Матрена Кочубей проходить як би крізь літературну призму – і є перед читачем типовою байронічною героїнею, хоча б і українізованої: свіжої, “як весняний колір”, стрункої, “як тополя” і, звичайно, із грудьми “білої, як піна”. І навпаки, образ скромної, розумного, палкого й наївної М., до кінця першої частини не догадується про...
- Структура “трилогии вочеловечения” О. Блока Олександр Олександрович Блок – російський поет-символіст, ще за життя став класиком літератури і значною мірою визначив шлях її подальшого розвитку. Поезію ХХ століття неможливо уявити без Блока – з його вільним, сміливим даром, світлим і одночасно трагічним світовідчуттям людини на межі двох століть, з його причетності до долі Росії і...
- Челкаш і Гаврило в оповіданні “Челкаш& А. М. Горький – письменник-реаліст, але всі його ранні оповідання пронизані духом романтизму. У них головні герої звичайно тісно пов’язані із природою. Гіркий часто ототожнює людину й природу. У своїх добутках він віддає явну перевагу людям, вільним від законів суспільства. Вони цікаві своїми поглядами, поводженням. І, як правило, у головного...