Тема поета й поезії у творчості А. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова й Н. А. Некрасова

XIX століття принесло в російську літературу прекрасних поетів, таких як А. С. Пушкін, М. Ю. Лермонтов, Н. А. Некрасов і багатьох інших. Вірша цих творців вносять у нудне, одноманітне життя промінь світла й багато радості, вони допомагають розібратися в дуже складних проблемах дійсності.

У своїй неосяжній Творчості ці поети зачіпали багато тим, але особливо потрібно виділити проблему поета й поезії. Я хочу почати свій Твір із творчості А. С. Пушкіна, тому що він, один з перших, з’явився основоположником багатої російської літератури.

Пушкін

завжди багато думав про роль поета в поезії, про призначення слова в літературі, він присвячував цій темі безліч своїх ліричних добутків. Найбільш яскравий вірш – “Пророк”, де Пушкін проголошує божественну суть мистецтва, пророче призначення творця. У ньому розповідається про перетворення людини й пророка, говориться, що поет наділений силоміць пророцтва й всі його вчинки виходять від Бога.

Ще один вірш, що став заповітом поета, – це “Я пам’ятник собі спорудив нерукотворний…” У ньому автор підбиває підсумок творчості й уважає своєю заслугою те, що в “жорстоке століття” восславил

волю, тобто боровся проти кріпосного права й самодержавства за звільнення народу. У Цьому поетичному шедеврі Олександр Сергійович почуває перевагу над іншими, вона сам береться спорудити собі пам’ятник, і в цьому зовсім прав, тому що, перечитуючи його вірші, ми попадаємо в дивну казку слів, які демонструють майстерність Пушкіна, вона заклав основи російської літератури, визначивши їй ідейну-жанрово-ідейна своєрідність на багато років уперед.

Творчість великого поета продовжив М. Ю. Лермонтов. У всіх його віршах відчувається важке взаєморозуміння суспільства й творця. Михайло Юрійович дуже переживав про Майбутнє своєї сучасності, що не хотіла приймати його таким, який він є. Лермонтов засуджував людей і обвинувачував їх у смерті А. С. Пушкіна. Цей конфлікт дуже яскраво відбився у вірші “смерть поета”, написаному незабаром після загибелі Олександра Сергійовича.

Повстав він проти думок світла

Один, як колись… і вбитий!

Михайло Юрійович говорить про те, що люди не цінували свого життєвого вчителя й анітрошки не прислухалися до нього, але Лермонтов вірить і знає, що є “Божий суд”, на якому всім їм доведеться розплачуватися.

В іншому вірші, названому “Пророк”, Лермонтов вторить Пушкіну, проголошуючи божественну силу поета: “З тих пор, як вічний судія мені дав всевиденье пророка…” М. Ю. Лермонтов говорить, що творець – це ангел, присланий до нас від Бога, щоб творити добро й направляти людство на щирий шлях, але автор також підкреслює, що люди зовсім не хочуть слухати його голос.

Дурень, хотів запевнити нас,

Що Бог говорить його вустами!..

И тільки Природа розуміє поета:

… І зірки слухають мене,

Променями радісно граючи.

Лермонтовский герой повністю розчарований у своєму існуванні й самотній у людському оточенні. Трагедія творця полягає в тім, що його мрії й бажання не відповідають дійсності. Не менш значний поет 19 століття Н. А. Некрасов також зачіпав у своїй творчості тему поета й поезії. Микола Олексійович трактує цю проблематику по-своєму, так, як характерно для його часу.

У роки життя Некрасова відбулося зіткнення двох літературних напрямків: “чистого мистецтва” і цивільної поезії. Прихильники “чистого мистецтва” уважали, що поезія повинна описувати природу, прекрасні ніжні почуття, а Микола Олексійович уважав, що вірші можуть бути присвячені опису жорстокої дійсності. І у своїй творчості показуючи страждання російського мужика від холоду й голоду. Всі вірші Некрасова були написані простою мовою, зрозумілою народу, а не пишномовними фразами.

Саме всі ці переживання об співвідношення “чистого мистецтва” і цивільної поезії відбилися в збірнику віршів, за назвою “Поет і громадянин”, що приніс Миколі Олексійовичу небачений літературний успіх.

Поет-Громадянин Некрасова глибоко переживає за безмовність і довготерпіння Росії, вона бореться за справедливість, намагаючись у своїх віршах показати народу його долю.

Всі ці великі поети – А. С. Пушкін, М. Ю. Лермонтов і Н. А. Некрасов – служили народу, намагалися переконати його в тім, що він повинен боротися за своє щастя, і щирим рупором боротьби є поет і його поезія.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Тема поета й поезії у творчості А. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова й Н. А. Некрасова