Переказ Слово об полицю Игореве
План переказу 1. Вступне слово автора. 2. Князь Ігор відправляється із братом Всеволодом у похід. 3. Першу битву з половцями російське військо виграє, після другий Ігор виявляється в полоні. 4. Автор міркує про причини поразки війська Ігоря. 5. Віщий сон князя Святослава.
6. Плач Ярославівни, дружини князя Ігоря. 7. Ігор біжить із полону. Вся російська земля радується його поверненню. Переказ Починається добуток з міркувань автора про те, яку манеру оповідання йому вибрати: “Нехай почнеться ж пісня ця по билинах нашого часу, а не по замисленню
До князя приєднується його брат Всеволод зі своїм військом. По шляху братам зустрічалися й інші дурні знаки, але вони не прислухалися до них: “А Ігор до Дону воїнів веде! ” Спочатку російським військам повезло; вони не тільки виграли бій, але й захопили багатий видобуток. Але от до половців приспіло підкріплення. “На інший день спозаранок
Половці помчалися на російське військо. Автор описує, як хоробро бореться “затятий тур Всеволод”: “Куди, тур, поскакаєш, своїм золотим шоломом посвечивая, там лежать погані голови половецькі”. І відразу автор згадує князів колишніх часів, особливо Олега Гориславича, що “своїм мечем крамолу кував”.
“Тоді, при Олегу Гориславиче, засівалося й проростало усобицами, гинуло надбання Даждьбога онука; у князівських крамолах скорочувалися життя людські”. Автор пише, що такої раті, як ця, не було ще. Половці перебили російське військо: “Чорна земля під копитами костьми була засіяна й кров’ю полита: горем зійшли вони по Російській землі”. Два дні тривав бій, а на третій день упало військо Ігоря. Автор уважає, що не один Ігор винуватий у поразці.
Він пішов проти половців, не дочекавшись підкріплення Але його й не передбачалося, оскільки князі припинили боротьбу проти “поганих”, їх більше цікавили звади між собою. А тим часом “погані з усіх боків приходили з перемогами на землю Росіянку”. Після поразки війська Ігоря “туга розлилася по Російській землі”, заплакали російські дружини по своїх чоловіках і синам, а половці стали робити набіги й збирати данина. Автор корить Ігоря й Всеволода за нерозсудливість.
Адже зовсім недавно київський князь Святослав завдав серйозної поразки половцям, після якого ті не сміли нападати на Русь, а тепер у них знову з’явилася сила. Ігор потрапив у полон до половців. Князь Святослав у Києві бачить віщий сон Він розповідає про нього своїм боярам, обговорює з ними похід Ігоря й Всеволода і їхню поразку. “Тоді великий Святослав изронил злато слово, зі слізьми змішане”.
Він засуджує вчинок двох молодих князів, але говорить і про те, що в них хоробрі серця “з міцного булата сковані й у сміливості загартовані”. Святослав звертається до інших князів із проханням забути всі колишні звади, об’єднатися під одним прапором і всім разом виступити проти половців Тільки в єдності сила, а звади й міжусобиці руйнують Російську землю: “Ярослава всі онуки й Всеслава! Схилите прапори свої, вкладете в піхви свої мечі ушкоджені, тому що втратилися ви слави дідів. Ви адже своїми крамолами почали наводити поганих на землю Росіянку, на багатства Всеслава.
Через усобиц адже настало насильство від землі половецької! ” Дружина Ігоря Ярославівна плаче в Путивлі на кріпосній стіні. Вона призиває вітер, Дніпро, сонце, щоб вони допомогли її чоловікові уникнути полону й смерті И от князь Ігор біжить із половецького полону. По шляху сама природа допомагає йому врятуватися від неприємностей і зникнути від переслідувачів.
За ним попятам ідуть половецькі хани Кончак і Гзак, але не можуть піймати Ігоря. Князь благополучно досягає Росіянці землі Він їде в Київ поклонитися святій Богородиці Пирогощей і князеві Святославові. Російський народ і вся російська земля радуються поверненню Ігоря з полону
(2 votes, average: 4.50 out of 5)