Сюжетне оповідання поемі “Слово об полицю Игореве”

Сюжетне оповідання в “Слові…”починається з опису сонячного затьмарення. Про нього в добутку говориться двічі: після вступу й після звертання до Бояну й мовлення Всеволода. Тоді глянув Ігор на Сонце И бачить, що тьма від Сонця Все військо його накрила……Князь вступив у золоте стремя И поїхав по чистому полю Сонце тьмою дорогу йому заступило Ніч громовими стогонами птахів розбудив, Свист звіриний піднявся. Диво кличе з вершини древа, Велить послухати – землі незнаної, И Поморию, і Посулию, И Сурожу, і Корсунию, И тобі, тмутороканский дурень.

Пейзаж цей вражає з’єднанням протилежного: “світле сонце” і “воїни тьмою покриті”. З одного боку, радість, а з іншого боку – сум і страх

Автор домагається того, що перед читачем виникає яскрава, вражаюча картина, з’являються різноманітні почуття, складні, іноді взаємовиключні один одного. Для автора сонце завжди світле, не залежно від природних умов: погоди, часу доби. Воно завжди несе людині життя. Відчуття життя, світла підкреслюється словами “златие стремена”, “по чистому полю”, “сонце”, звертання Всеволода до Ігоря – “світло світлий”. Однак щоб підкреслити відчуття

лиха, що насувається, підсилити хвилювання читача, привернути особливу увагу до епізоду, письменник використає слова, що малюють ніч серед білого дня. Варто звернути увагу на їхню послідовність: “тьмою”, “перегородило”, “ніч стогоном загрожувала землі незнаної”.

Перед читачем розвертається картина, у якій сонце, звірі, птахи, ліси – усе засмучуватися, єдино чекаючи страшних випробувань. Сонячне затьмарення наступило 1 травня 1185 року в 3 години 25 хвилин. Астрологи затверджують, що в 12 столітті вже були “Таблиці місячного плину”. По них вівся календар, розраховувалися фази місяця, установлювалися дні молодиків і поява комет. Можливо, російський князь мав які-небудь астрологічні відомості про цей день. І, імовірно, це допомогло зберегти спокій перед затьмаренням. Іншою грізною ознакою в “Слові…” є картина грози, що насувається

Цей пейзаж більше похмурий і страшний, чим попередній. Епітети, використовувані автором, підкреслюють всю суворість пейзажу, наприклад: “кров’яні зорі”, ” Хмари на чотири князівських намети”, “тріпотять сині блискавиці” і др.

И в інший день смугою кривавої

Повещают день кривавої зорі…

Ідуть хмари чорні від моря,

Тьмою затьмарити хочуть чотири сонця…

Сині в них блискавки тріпотять…

Грому бути, великому бути грому!

Лити дощу розжареними стрілами!

Поламатися списам об кольчуги,

Потупитися шаблям про шеломи,

Про шеломи половчан поганий!

(Переклад Майкова А.)

Це була друга сувора ознака військам Ігоря. За словами Д. Лихачова, “грандіозністю відрізняється пейзаж “Слова об полицю Игореве”, завжди конкретний і взятий як би в русі: перед битвою з половцями криваві зорі світло повідають, чорні хмари з моря йдуть… бути грому великому, іти дощу стрілами з Дону великого… Земля гуде, ріки мутно течуть, порох над полями несеться”. От як страшно малює нам автор “Слова…” картину бури, що насувається. Але Ігор ослухався й цього ознаки

З одного боку, йому легше було перебороти цю перешкоду, адже з одним, подібним цьому він уже впорався, виходить, упорається й із другим. З іншого боку, його страх ще більше зростав при думці про лихо, що насувається. Для автора дуже важливо звернути увагу читача на силу цього природного явища. Аналізуючи цей уривок, зауважуєш, у першу чергу, прикметники, що передають колірні відчуття: “криваві зорі”, “сині… блискавки”, “хмари чорні”. Т. о. обрані прикметники, що називають насичені, похмурі кольори

Це допомагає створити контрастні, вражаючі картини прийдешніх лих. Незважаючи на те, що не закрито ще мороком “чотири сонця”, у свідомості читача тьма вже перемогла. Загибель уже загрожує війську Ігоря. Описуючи грозу, що насувається, автор показує нам могутність і силу Перуна: “великому бути грому”, “хмари чорні хочуть затьмарити чотири сонця”. Так в “Слові…” Ігор іде в чужі землі не тільки всупереч розуму, волі дружини, але й проти волі самої Природи. Коли ж він зштовхнувся в бої з половцями, дружина його на стільки знесиліла, що просто не змогла боротися з могутніми половцями й упала в бої. А Ігор був захоплений вплен.

Зовсім інший представлена нам Природа в самому кінці поеми. Заключним пейзажем, що протиставляється сонячному затьмаренню й грозі, є опис природи при поверненні Ігоря з полону. Вона складається із трьох частин: нічна втеча, розмова з рікою й радісне повернення

И пирснуло море вполуночи.

Смерчі нагнали імлу

Згасли вечірні заграви

… Застукала земля, зашуміла трава,

Половецькі вежі засувалися

У цьому епізоді автор зробив всю природу єдиної. Вона благоприятствует звільненню Ігоря: “згасли вечірні заграви”, “застукала земля, зашуміла трава, половецькі вежі засувалися”. У цьому епізоді автор не малює настільки мальовничої картини, як, наприклад, у сонячному затьмаренні або грозі. Йому важливо розповісти про дії природи, її допомоги Ігореві при втечі. Тому письменник використає різноманітні дієслова: “пирснуло”, “нагнали”, “згасли”, “застукала”, “зашуміла”, “засувалися”. Т. е. природа охороняє Ігоря від половців

И сказав Донець:

“Здраствуй, Ігор-князь

Багато тобі – слави,

Росіянці землі – веселощів,

А Кончаку – досади”.

И відповів ріці втікач: – Об Донець!

И тобі багато слави

Князя ти на хвилях плекав,

Траву підстилав зелену

На своїх срібних берегах,

Одягав його теплою мглою,

Тінню зеленого дерева,

Гоголем стеріг на воді,

Чайками на хвилях, чернядью на вітрах

У цьому епізоді Ігор дякує Дінцю. Говорить, що не тільки він урятував Росіянку землю від половців, але й Донець теж зіграв у цьому особливу роль. У цьому пейзажі автор використає велику кількість прикметників, щоб підкреслити всю красу ріки: “траву зелену”, “срібних берегах”, “теплою мглою”, “тінню зеленого дерева” і т. д. Письменник розповідає про її допомогу князеві, дякує їй за це. Тут описуються дії природи, благодарится за них. Сонце тьмою заслоняє шлях князеві, попереджає його про небезпеці

Донець стелить Игорю, що біжить із полону, зелену постіль на своїх срібних берегах, одягає його теплим туманом, сторожить гоголями й дикими утоками”, – за словами Д. С. Лихачова. Т. е. всі навколо: природа, Яріло, Сварог, Перун, птахи, звірі – все допомагає Ігореві повернутися додому. А де Ігор проїде, там ворони не каркають, там сороки стихають, там галки мовчать. Тільки повзики плазують. Тільки дятли стукають – шлях до ріки показують. Так веселі пісні солов’ї розспівують, світло-зорю возвещают. … сонце світить на небесах – Ігор князь у Російській землі. У цьому епізоді ми відчуваємо веселощі, радість, торжество

На Російську землю повернулося щастя, радість. Автор підкреслює це зміною символіки: ворони більше не каркають, стихли сороки, замовчали галки. Т. е. все погане зникли, адже ці птахи, що персоніфікували зло замовчали, прийшов час співу солов’їв. Читаючи добуток, ми самі радуємося за Ігоря й щасливі за нього. Добуток закінчується оспівуванням слави князям. Роль пейзажів у цьому добутку дуже велика. По-перше, вони відбивають світогляд людей 12 століття, їхню віру, подання про навколишню природу, що, описуючи сонце, ріки, ліси рідної землі виражає почуття, думки автора й підкріплює добутку красою слова. Нарешті, автор надає тексту більшу насиченість і детальність. Лише за допомогою пейзажів ми можемо з’ясувати всю гаму почуттів автора, його подання про навколишню природу, його віру й поклоніння богам


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Сюжетне оповідання поемі “Слово об полицю Игореве”

Categories: Нові твори

Links