Зображення природи автором “Слова об полицю Игореве”

У залученні російської природи як діючої особи свого оповідання автор “Слова об полицю Игореве” виявив себе як винятково спостережливий її знавець. От чому в самій російській природі можна знайти досить точний коментар до многим неясних місць цієї поеми. Уважний спостерігач природи, автор з дивною точністю й правдивістю передає, наприклад, опис берегів Дінця як “срібних”. Дійсно, Донець несе у своїх водах багато мела (він прорізує на своєму шляху крейдові гори). Улітку, коли берега Дінця обмелевают, відкладення цієї крейди на обмілинах

і косах блищать, як срібні. Спостережливість автора особливо яскраво проявляється в описі втечі Ігоря з полону

Ігор хвалить Донець за те, що той сторожив його. Дійсно, Ігорю доводилося бігти головним чином уночі, а вдень ховатися в густих прибережних заростях степових рік. Про погон попереджали чуйні до наближення людини гоголі, чайки. По їхньому поводженню Ігор міг судити про те, чи всі навкруги спокійно. Знання степової природи позначається й там, де автор “Слова” говорить, що дятли своїм стукотом указували Ігорю шлях до ріки. Степову ріку, що заховалася в глибокій долині, видали не видно, не

видно й дерев, що ростуть у степу тільки по берегах рік, але на присутність дерев, а отже, і ріки, Ігорю вказував далеко чутний у степу “тект” дятлів. Хоча Природа займає винятково велике місце в “Слові об полицю Игореве”, у поемі немає пейзажу самого по собі

Природа – не об’єкт споглядання й милування, а вище мірило всіх цінностей і людини. Природа сприймається автором тільки в її змінах, вона уведена в події, вона бере участь у них, те сповільнюючи, те прискорюючи їхній хід. Вона активна й у цій своїй активності наділяється ючти людськими якостями. Природа співчуває русявий-гким, прагне попередити їх про небезпеку, допомагає Iигорю в його втечі з полону; у неї шукає співчуття й допомоги Ярославівна

Коли Ігор рушив у свій нещасний похід, світло сонця померк; ніч, “протяжна грозою”, прагне зупинити Ігоря на його згубному шляху. Навіть степові звірі й птахи передчувають поразку росіян. Разом з половцями насуваються від моря на військо Ігоря сині хмари

Битва з половцями переноситься й у природу, здобуває риси боротьби чинності зла із чинністю добра у всій природі. Трава й дерева озиваються на поразку росіян: трава никне, дерева від горя хиляться до землі або роняють листя. Автор “Слова” відзначає ті зміни в природі, які викликаються в ній ходом людської історії. Міжусобні війни Олега приводять до запустіння ріллей

У долях російського народу беруть участь і ріки, того манливого князя Ігоря до перемоги, те співчуваючі й помогающие йому. Між природою й людиною стираються границі. Люди постійно рівняються із птахами й звірами: з турами, соколами, воронами, зозулею. Ігор вступає в розмову з Дінцем і одержує від нього допомога

Ярославівна шукає співчуття й допомоги у вітру, сонця й Дніпра. Важко назвати інший який-небудь добуток, у якому події життя людей і зміни в природі були б так тісно злиті. І це злиття, єдність людей і природи підсилює значущість що відбувається, підсилює драматизм. Союз природи й людини, з такою силою розгорнутий у поемі, – союз поетичний. Природа для автора “Слова” – гігантський резервуар поетичних коштів і своєрідне “музичний супровід”, що надає особливо сильне поетичне звучання його дії

В “Слові” природа рисується у великій перспективі. У дію уведені величезні географічні простори: Половецький степ, “синє море”, Дон, Волга, Дніпро, Донець, Дунай, Західна Двіна, Рось, Сула, Стугна, Немиті, а з міст – Корсунь, Тмутаракань, Київ, Полоцьк, Чернігів, Курськ, Переяславль, Бєлгород, Новгород, Галич, Путивль, Римов і інші – вся Російська земля перебуває в поле зору автора, уведена в коло його оповідання. Чим ширше простору, тим більше могутність героїв поеми. Масштаби битви росіян з половцями охоплюють весь степ завдяки злиттю природи з діями людей: перед битвою з половцями криваві зорі світло повідають, чорні Хмари з моря йдуть. Бути грому великому, іти дощу стрілами з Дону великого

Земля гуде, ріки мутно течуть, порох над полями несеться. Після поразки війська Ігоря широкий сум тече по Русі. Ярославівна в плачі звертається до вітру, що віє під хмарами, що плекає кораблі на синім морі, до Дніпра, що пробив кам’яні гори крізь землю Половецьку й плекав у собі Святославовы насади до Кобякова стана, до сонця, що тепло й прекрасно, а в степу безводной’простерло пекучі свої промені на російських воїнів, жаждою їм луки скрутило, истомою їм сагайдаки заткнулося

Можна було б значно збільшити кількість прикладів, що доводять глибоке знання автором “Слова об полицю Игореве” степової природи


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Зображення природи автором “Слова об полицю Игореве”