Одна вдова по бідності рано віддала у люди чотирьох свої синів і при собі залишила тільки найменшого. Хоч і бідний був харч, однак ріс менший як на дріжджах і вже на восьмому році перекидав мішки зерна у вісім пур немов перинки. А коли з отроків виріс, то силищи він став небаченою.

Одного разу

На краю села жила жінка, і був у неї маленький син. Жили вони бідно. А отут ще занадилася до них стара гієна. Щоночі приходила вона до хатини й крала їжу.

Жінка бачила, що їжа зникає, але ніяк не могла зрозуміти, куди усе подінеться. Одного разу сказав їй син:

- Я не буду спати. Довідаємося,

Мишка уздовж берега бігла, бігла й клей знайшла. Копалася вона, копалася, клейницу знайшла. Люди:

- Тобі навіщо клейница потрібна? Мишка:

- Для човна. Люди:

- Мишка, якої річки це устя? Мишка:

- Це клейной річки устя.

Поплила вона, місце, де чум стояв, знайшла. Копалася, копалася, цілу голку знайшла. Люди:

- Мишка,

Колись жили старий з бабою. Жили вони багато років, а дітей у них не було, і вони дуже горювали про це. Раз старий пішов на роботу, а баба залишилася будинку готовити обід. Стала вона перебирати для супу квасоля, побрала одну фасолинку й говорить: - Ах, якби у нас був синок, хоч такий

У одному царстві жив цар. Був у нього син малолітній. Та був сад з деревом. На тому дереві росли три распрекрасних яблука. Цар дуже їх любовал.

Ось раз ранком цар вистал, а дивиться — одного яблука немає. Він дуже образився, скликав усіх слуг — ніхто нічого не знає. Ну, він поставив варту — дванадцять

Жив у одному селі дідусь Те Ча, який найбільше на світі любив повеселитися. Односільчани запрошували його на всі торжества, крім весіль. А це тому, що на весіллях прийнято говорити тільки приємні речі, а То Ча любив згадувати про дурних ознаках і розповідати всякі смутні історії.

Одного

Жив одного разу багата й знатна людина. Якось до нього у гості прийшов його друг, і хазяїн дуже радо прийняв його. Після того як вони поїли й попили, багатій сказав своєму

Гостеві: " У мене зберігається один-єдиний глечик зі старим вином. Я давно бережу його для такого друга, як ти".

"Що ж, принеси

Летить Орел до лісу, а сам думає: «Де б мені їжу найтить?» Долетів до лісу й бачить: Карга на суку сидить, так така стара, суха — одні пір'я. Подумав він, подумав і пролетів повз. А Карга сидить на дереві й запитує у нього: «Куди, Орел-Панотець, летиш?» — « Є, Карга, захотілося. Полечу у ліс. Може, яких карженят знайду та й поїм». Карга йому каже: «Дивися, Орел-Панотець, моїх дітей

Служили якось у хазяїна у батраках: вовк Дикої — пастухом, пес Цапай — старшим працівником, кіт Мурлика — овинщиком так півень Птицин — домоводом.

Трапилося одного разу, що хазяїн розсердився на всіх четверо батраків. Погнав він півня Птицина на горище, кота Мурлику — на піч, пса Цапая годувати перестав, а вовка

Вуста розповідачів казок доносять до нас повість, розказану колись Абдаллахом Аббасом про те, як одного разу до нього у будинок прийшов спотворений шрамом людей, на особі якого був чіткий слід ляпасу. Та ось що відбулося далі.

Побачивши цієї людину, гості Абдаллаха Аббаса відчули незручність і стиснення, перервали свою