Повернувся додому простак, відпочив від довгого шляху, а отут і свято приспіло. Запріг він свою конячину, звалив на віз відгодованого кабана й поїхав у місто на базар.

Коштує близько свого воза й чекає покупця.

Раптом звідки не візьмися — четвірка баских коней, запряжених

За давніх часів жив у Англії один лицар. На щиті у нього був зображений страшний крилатий дракон, але, як ви зараз самі побачите, це йому не допомогло. Одного разу цей лицар полював удалині від Глостера й заїхав у дрімучий ліс, де водилося багато кабанів, оленів і інших диких звірів. У лісі посередині галявини стояв невисокий

Жила за старих часів жінка із сином. Добра у них було небагато: тільки собака так клаптик сухої землі.

Щоб виростити сина, матері довелося працювати не розгинаючи спини. Син виріс сабоним і роботящим. Та він краще всіх умів відіграти на флейті. Попрацювавши

Єпископ Готтскаульк Жорстокий був найбільшим чаклуном своєї епохи. Він знову опанував чорною магією, яка не вживалася із часів язичества, і написав книгу, яка називається «Червона шкіра». Вона була написана золотими буквами, і не було на світі книги прекрасніше. Як і всяке чаклунство, сказане у ній було записано рунями. Єпископ нікому не давав цю книгу, і велів поховати її разом

Розповідають, що шах Аббас зі своїм візиром раз на місяць, змінивши обличчя, обходив свої володіння. Одного разу, переодягшись, вони пішли по містах і селам і дійшли до якогось джерела. У джерела вони побачили дівчину з ковшем у руках. Шах попросив дівчину напоїти його водою. Дівчина вилучила руку у джерело й замутила воду. Довелося

Жили-Минулого два брати у селі. Прийшло час, і брати розсталися: молодший подався у чужі краї, одружився, розбагатів, а старший залишився у рідному селі, теж одружився, але був він невдачливий, так так і животів у бідності. Та так і отак намагався він викрутитися, тільки не було йому удачі. Одного разу знайшов старший брат, що пустував клаптик землі й розв'язав

Саме собою, усі моряки душі не сподіваються у своїй посудині. Вона у них завжди й перша красуня, і сама швидкохідна.

Із цього приводу сотні анекдотів розповідають на Кейп-Кодам. Ось вам один з них, про капітана Елизера і його знамениту шхуну "Бульдог"

На самому початку 80-х років минулого століття хазяїн знаменитого Музею рідкостей Ф. Т.Барнем сидів у своїй нью-йоркській конторі й раптом почув легкий стукіт у вхідні двері. Він крикнув:

- Увійдіть!

Двері розгорнули, і на порозі перед містером Бар-Німому став класичний янкі. Він сіл на запропонований йому стілець,

У деякому царстві так не у нашій державі жив-був цар, у нього був син у літах, собою пригожий красень — Милан-Царевич. Прийшла пора йому одружитися, і став він говорити батькові: «Панотець! Пусти мене постранствовать по нашому царству, не чи знайду я собі нареченої по серцю». Батько

Розповідають, начебто за старих часів не знали, як по тваринним рахунок рокам вести. Цьому навчив людей сам Юй-Ди, Нефритовий владика. Ось для чого він одного разу й призвав у свій Небесний палац усіх звірів і птахів. У ті часи кішка з мишею у великій дружбі були й жили разом, немов сестри. Обрадувалися вони, що запрошення у Небесний