Давним-давно жив-був король, який багато подорожував по різних країнах. Та ось, під час одного зі своїх подорожей, зустрів він прекрасну леді, на якій незабаром одружився й привіз її до себе додому. Незабаром у них народилася дочка, і була те більша радість, тому що весь народ любив своїх короля й королеву. Але у той самий день, коли

Жив-Був колись на світі якийсь хан, і була у нього єдина дочка. Черствий серцем, цей хан ненавидів злиденних і ніколи не подавав милостиню. А дочка його була м'якосердої й щедрою. Вона плакала, коли гнали з ханського двору прохальних милостиню, і говорила батькові:

- Невже збідніє твоя скарбниця, якщо ми дамо незаможному гріш, а голодному

Довго чи Близько, чи далеко, не знаю де, жив один старий. У старого всього багатства те було сито луб'яне плетене, горщик срібний так стукалка дерев'яна. Більше нічого не було. Так він і жив.

Та ось почув він один раз, що у сусідньому стійбищі багатий шаман поминки справляє.

Відбився одного разу від череди большерогий баран. Бігає, бідолаха, бекає, овець шукає. Та раптом віч-на-віч із вовком зіштовхнувся.

- Стій! - гаркнув вовк. - Ти-Те мені й потрібний, я тебе знімання!

- Нарешті! - говорить баран. - Я весь день смерті шукаю, набігався, змучився й ось - знайшов. Ти стань там унизу й роззяв

Неподалік від одного села ріс високий тамаринд. На цім дереві віддавна жив брахмаракшас - злий дух-людожер. Люди й звірі дуже його боялися. До тама-риндовому дереву ніхто навіть наблизитися не сміливий. Та хоча влітку усе дерево було обвішано плодами - спілими, соковитими,

Давним-давно жив-був один цар. У цього царя було троє синів: один розумний, інший ще розумніше, а третій самий розумний. Одного разу цар сказав синам:

- Пора вас женити. Молодший син відповів за всі:

- Добре, тільки постарайся, батько, щоб усі три дівчата були з одного будинку

Жив-Був іменитий купець із купчихою — усякого добра багато, а дітей немає. Стали вони богу молитися, щоб дав їм дітище — у молодих літах на втіху, у старості на підмогу, а по смерті на спомин душі; стали вони злиденну братії годувати, милостинею обділяти; а поверх

Жив-Був цар. Кликали його Сукхпал, що значить "хоронитель щастя". Дуже любив Сукхпал будівництвом займатися, і звів він у своєму царстві багато гарних будинків і храмів. " Вибудую-но я для себе палац-чудо, щоб не було йому рівного на всьому білому віті", - розв'язав Сукхпал. Та скликав він з багатьох

Задумали якось біб, соломинка й вугілля побродити по світлі. По шляху вийшли до ріки. Як перебратися?

Соломинка негайно надумала — перекинулася через ріку й говорить вугіллю:

- Перебирайся.

Пішло вугілля, але тільки ступив на соломинку, — вона спалахнула й переломилася. Вугілля впало у воду, засичав, та й усі отут.

А біб стояв на березі

Літала сова — весела голова; ось вона літала-літала й села, так хвостиком повертіла, так по сторонах подивилася й знову полетіла; літала-літала й села, хвостиком повертіла, так по сторонах подивилася... Це приповідка, казка вся спереду.

Жили-Минулого на болоті журавель так чапля, побудували собі по кінцях хатинки. Журавлеві здалося нудно