Одного разу звернулися до звіздаря й запитали його:

- Скільки зірок на небі?

- Двісті вісімдесят одна тисяча триста тринадцять, - відповів звіздар.

- Невже точно двісті вісімдесят одна тисяча триста тринадцять? - запитали здивовані люди.

- А ви порахуйте! - відповів

Униз за течією стоїть на Амурі золотий стрімчак, нагору за течією – срібний стрімчак. Меж тих стрімчаків у одному будиночку жили коли те два брати. Старшого кликали Акиа, а молодшого Уде. У старшого брата була дружина й маленький син.

Жили вони, жили. Ось як те ввечері

У деякому селі жив-був багатий мужик з дружиною. Ось раз пішла вона у ліс за груздями, заплуталася й забрела у ведмежий барліг. Ведмідь побрав її до себе, і чи довго, чи недовго — прижив з нею сина: до пояс людей, а від пояса ведмідь; мати назвала того сина Иванко Медведко. Роки йшли так ішли. Иванко Медведко виріс, і захотілося йому з матір'ю піти на село до людей; виждали

Жили колись зі своїми батьками три брати й три сестри. Коли діти підросли, батько раптом важко занедужав і, відчувши наближення смерті, покликав свою дружину, синів і дочок, щоб попрощатися з ними. Батько доручив дочок турботам братів і покарав, не відкладаючи справи у довгий ящик, видати їх заміж за першого,

Давним-давно у державі ацтеків жила одна багата людина, і було у нього троє синів і одна дочка. Жив він чесно й усього мав у достатку, тому що сам правитель призначив його керуючим більшим ринком і всіма складами міста. Керуючий намагався, щоб на складах завжди вистачало

Жив так був шахтар, бідний-пребідний, часто випити любив, конторники на нього зллилися: пити, мол, п'є, а справи не робить. Ось вони й улаштували йому проходку — не угризешь! Порубав він там День, подивився, перехрестився й говорить:

- Матерь

Жив один бідняк із дружиною. Народилася у них дочка. Треба справляти батьківщини, а у нього ні хліба, ні до хліба. Чим гостей пригощати? Пішов бідняк за водою на річку. Набрав повні цебра, назад вертається. Глядь - лежить у кущах теличка. Так така слабка, плохенька, що сама й не підніметься.

Приніс

Живе старий з бабою. Самі вони худенькі, і дитина у них маленький. Усе відіграє він один. Де побрати йому товариша? Поставить поліно, начебто оленя, рога до нього прив'яже. Та зайця із шелюги змайструє.

Якось говорить маля батькові:

- Зроби мені, батько, лук і дві стріли. Я буду стрілами відіграти.

Відповідає

У прадавні часи поети у Ірландії ( їх називали бардами) користувалися більшою пошаною й повагою. Адже поет у своїй пісні міг восславити або висміяти кожного - будь він пастух або король. А честь і добре ім'я цінувалися у ті часи вище всього.

Одного разу король Коннахта Гуаири влаштував у себе великий бенкет. На цей бенкет він запросив і скликав незліченну безліч учених чоловіків,

У деякому королівстві жив-був король; у цього короля була дочка чарівниця. При королівському дворі проживав піп, а у попа був синок десяти років і щодня ходив до одній бабусі — грамоті вчитися. Раз трапилося йому пізно ввечері йти з вчення; проходячи повз палац, глянув він на одне віконечко.