Давним-давно у селі Магхаборе жили старий з бабою. Та нічого у них не було, крім чотирьох дочок. Коли дівчинки виросли й прийшов час видавати їх заміж, у старого з бабою не найшлося добра, щоб дати їм у придане. Тому старшу дочку батьки бачили за тигра, другу - за ведмедя,

Жив-Був цар. Було у нього два сини. Старшого кликали Сант, а молодшого - Басант. Цар із царицею душі у них не сподівалися. А у цариці у опочивальні звила собі гніздо пари пташинок. Та видне було, що пташинки живуть у любові й згоді. Скоро самочка села на яйця й на очах у цариці вивела двох пташенят. Прийнялися птахи - мати з батьком - тягати

У давні-давні часи стояв у одному селі багатий будинок. Багато поколінь змінилося у ньому, але самим коштовним скарбом того будинку завжди залишалася чашка. Дуже гарна це була чашка - із зеленої порцеляни із блакитним відливом. Іноді по вечорах діставав хазяїн свою чашку з особливої шухлядки й любувався нею.

Ось якось раз відправився

Жили два брати - один бідний, інший багатий. Бідний день і ніч працював, а однаково вбогість із усіх кутів визирала. Діти його взимку на печі сиділи - не у що було їх одягти й взути. Суху кірку сльозами змочували.

Іде якось бідний брат пізньої восени повз клуню багатого брата.

Чує - у клуні

Одного разу братик Опосум ну просто жах до чого Зголоднів! Та захотілося йому покуштувати хурми. А треба вам сказати, що братик Опосум був преленивейшим створенням! Але отут уже у череві у нього так загурчало, що волею-неволею довелося йому відправитися на пошуки їжі. Та як ви думаєте, кого він зустрів по дорозі? Ну звичайно ж, братика Кролика!

А були вони більше приятелі, Опосум

Жив колись один, багатій. У коморах у нього були зібрані незліченні скарби. Колом, до самих далеких гір, тяглися його рисові поля. Ні у чому багатій собі не відмовляв.

А тим часом був у нього батрак бідніше будь-якого жебрака: над його вогнищем ніколи серпанків не курівся. Від зорі до зорі працював батрак зі своєї дружиною на полях

Жили-Минулого чоловік і дружина. Вони часто сварилися, а посварившись, ніяк не прагли миритися. А тому що вони постійно не розмовляли, то у випадку потреби висловлювалися за допомогою олівця й паперу. Одного разу, під час чергової незлагоди, знадобилося чоловікові встати ранком раніше, і він написав дружині записку: "Розбуди мене о п'ятій годині ранку".

Юний Роберт, син лорда Лемтона, дуже любив вудити рибу. Піде він на берег - неподалік від замка текла річка Уиер, а у ній водилася велика жирна риба, - закине вудки й сидить увесь день,

Чекає, коли клюне. Навіть про уроки забував.

Ось раз сидить він на березі, задивився на воду, як вона тече

Стрімко, і не помітив,

Черри Прйти жила у Зенноре разом з батьком і матір'ю, братами й сестрами. Хатина у них була зовсім маленька, а клаптик землі такий кам'янистий і незручний, що, скільки вони не трудилися на ній, народила вона всього-на-всього небагато картоплі й трохи зерна. Ще була у них коза, але бедняжка

Жив на світі веселий, хитрий бадарчи. Ішов він по степу, зустрів арата. Іде арат сумний, у руках хвіст кінський тримає.

- Чому сумний? - запитує бадарчи.

- Нещастя у мене, - відповідає арат. - Вовки останній коня загризли, один тільки хвіст залишили. Пропаду