Марина Цвєтаєва Поезії у перекладі Ванди Савранської
Марина Цвєтаєва
Поезії
Перекладач: Ванда Савранська
Я знаю правду! Всі інші правди – пусте!
Навіщо людям з людьми на землі боротись?
Погляньте: вечір, погляньте – вже ніч іде.
Про що – поети, коханці і полководці?
Вже вітер стелеться, уже земля в росі,
Вже скоро зоряні застигнуть заметілі,
І під землею ми спочинемо усі,
Усі, хто спокою не мали й не хотіли.
Емігрантка
О ностальгіє! Вже давно
Ти мною викрита, мороко!
Мені байдуже, все одно –
Де абсолютно одиноко,
Якими бруками брести
Додому
Мій дім…Чужий для мене ти,
Немов шпиталь або казарма.
Мені однаково – сере? д
Якого натовпу пропавши,
Як звіру, їжити хребет
І витісненим бути завше
У себе, в почуття, на дно.
Ведмедем білим без крижини
Де не прижитись – все одно,
І де принижуватись нині.
Не втішить мови рідна суть
Молочним покликом одвічним.
Однаково мене не чуть,
Мене не зрозуміти стрічним.
Читач мій – поглинач новин,
Газетних тон пліток і бруду,
Двадцятого століття – він.
А я – до всіх століть вам буду!
Колода мертва – от і все,
Що залишилось
Все рівно все втрачає сенс,
І, може, найрівніше – теє,
Далеке, як душа моя,
Що народилася колись-то:
Гублю ознаки й мітки я,
І дати зірвані, як листя.
Так не зберіг мене мій край!
В лиху годину навіть кату –
Як мою душу не розкрай –
Ні родимки не відшукати!
Всяк дім і храм мені пусті,
Усе – одно, і все – єдино.
Але як встане на путі
Мій кущ, і кущ отой – калина…
Переклад 20.11.2006
“Кущ(?) горобина” вважаю за потрібне
Українською мовою змінити на “калина”.Прим. пер.
Поема Кінця
Розділ 6, уривок
…………………
– Тоді простимося…
– Я зовсім так не хотів.
Не так. (Але потяг рушив!
Хотіння – це справа тіл,
Ми ж одне одному – душі
Віднині…) І не сказав.
(Так, в мить гірку розставання
Жінкам ви, немов бокал, –
Печальне право прощання…)
Це марення? Щось не те?
Я недочув, можливо?
(Коханці, немов букет,
Кривавую честь розриву
Вручаєте…) По складах,
Розбірливо: ви сказали –
Проститися? (Так спада
В хвилину жаги і шалу
Хустина…) У цім бою
Ви – Цезар. (О, випад наглий!
Трофеєм – мені ж мою
Назад повернути шпагу!)
І далі: – Двічі вклонюсь,
Бо вперше не перший, схоже,
Іду на розрив. (Сміюсь.)
– Ви це говорите кожній?
(А світ захитався весь…)
Помста і жест Ловеласа
Гідні і роблять вам честь.
Мені ж – відділяють м’ясо
Від кістки. – Усміх. (Крізь сміх –
Смерть. Бо померли хотіння.
Хотіти – це справа тих,
Ми ж одне одному – тіні…)
Останній гвіздок – ні, гвинт –
В труну свинцево-дубову.
– Останнє прохання: ви…
Ніколи, прошу, ні слова
Про нас… нікому із… ну…
Наступних. (Так стогнуть ноші
Поранених – у весну!)
– Так само і я вас прошу.
А перстень на згадку? – Ні.
(І погляд – бездонні версти
В далі, відсутньо-сумні.
Печать на серце – мій перстень,
На руку твою… Із’їм!
Без сцен!) – Чи варто спитати:
А книгу тобі? – Як всім?
Не треба зовсім писати.
Книжок…
………….
Перша, як в шахи? Ну от,
Мій хід – не буду втрачати.
Нас навіть на ешафот
Першими просять – до страти.
(Сльози, зрадливі такі, –
Як їх загнати у очі?!
Ось-ось потечуть річки.)
Побачите ви – не хочу!
-Прошу, не треба дивитись!!!
Гордо – очима
Лечу в вишину.
– Милий, ходімо,
Ридати почну!
Переклад 5-7.12.2006
–
Про цю поему вражений Б. Пастернак писав Цветаєвій:
“Який ти великий, диявольськи великий артист, Марино!” (1926 р.)Прим. пер.
“У Празі відбулася моя зустріч з Мариною Цветаєвою,
Пам’ять про яку я бережу і несу крізь все більше наростаючу
Гущавину часу…” – Костянтин Родзевич пережив М. Ц. на 47 років. Прим. пер.
Як хороше, що ваш кумир – не я,
Як хороше, що хвора я не вами,
І що ніколи збуджена земля
Не попливе під нашими ногами.
Як хороше, що я – смішна й проста,
Розкута – і не граюся словами,
Не червонію, стиснувши вуста,
Зіткнувшися зненацька рукавами.
Як хороше, що вільно при мені
Мій ніжний, ви голубите другую,
Не даєте в пекельному вогні
Мені згоріти – бо не вас цілую.
Як хороше, що ви моє ім’я
Вночі і вдень не згадуєте всує,
Що у церковній тиші – ви і я –
Ніколи не почуєм: алілуя!
Від серця вдячного – уклін низький
За те, що з ним ви – у таємній змові! –
Мій спокій зберігаєте нічний,
За зустрічі вечірні – випадкові,
За наші не-гуляння в сяйві дня,
За зорі не над нашими серцями,
За те, що біль ваш – як не жаль! – не я,
За те, що хвора я – на жаль! – не вами!
3.05.1915
Переклад 7.12.2006
Схожі твори:
- Марина Цвєтаєва Марина Цвєтаєва (1892-1941) Життя і творчість Марина Іванівна Цвєтаєва народилася в Москві 26 вересня 1892 року. За походженням, сімейними зв’язками, вихованням вона належала до трудової науково-художньої інтелігенції. Якщо вплив батька, Івана Володимировича, університетського професора і творця одного з кращих московських музеїв (нині музею образотворчих мистецтв), до певного часу залишався прихованим,...
- ЦВЄТАЄВА, Марина Іванівна (1892 – 1941) ЦВЄТАЄВА, Марина Іванівна (Цветаева, Марина Ивановна – 26.09.1892, Москва – 31.08.1941, Єлабуга) – російська поетеса. Цвєтаєва – це справжня окраса російської поезії “срібної доби”, її творчість, як і творчість А. Ахматової, є найвищим злетом російської “жіночої” поезії. Багато в чому схожими є й їхні життєві долі, сповнені...
- Поезія Марини Цвєтаєвої МАРИНА ЦВЄТАЄВА ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ МАРИНА ЦВЄТАЄВА Поезія Марини Цвєтаєвої Разбросанным в пыли по магазинам (Где их никто не брал и не берет!) Моим стихам, как драгоценным Винам, Настанет свой черед. М. Цвєтаєва …Я обращаюсь с требованием веры И с просьбой о любви… М. Цвєтаєва У вересні 1992 року світ відзначав...
- Сповідальна лірика Марини Цвєтаєвої МАРИНА ЦВЄТАЄВА ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ МАРИНА ЦВЄТАЄВА Сповідальна лірика Марини Цвєтаєвої Мої вірші – щоденник. М. Цвєтаєва Видатна російська поетеса Марина Цвєтаєва якось сказала: “Я не вірю віршам, що – ллються. Рвуться – так!”. І доводила це протягом всього життя власними, що рвуться із серця, рядками. Це були дивовижно живі вірші...
- КНИГИ В ЧЕРВОНІЙ ПАЛІТУРЦІ – МАРИНА ЦВЄТАЄВА РОЗДІЛ ІV СИЛА ТВОРЧОЇ УЯВИ МАРИНА ЦВЄТАЄВА КНИГИ В ЧЕРВОНІЙ ПАЛІТУРЦІ Історія створення Вірш “Книги в червоній палітурці” написаний приблизно в період 1908-1910 pp. У той час М. Цвєтаєва почала готувати до друку свою першу книжку – “Вечірній альбом”. Твір увійшов до розділу “Дитинство”. Молода авторка відчувала, що ЇЇ дитинство...
- Йоганн Вольфганг Гете Поезії в перекладі Миколи Зерова Йоганн Вольфганг Гете Поезії Перекладач: Микола Зеров Джерело: З книги: Микола Зеров. Твори в двох томах. К.: Дніпро, 1990 Прагнення Хто лише муку зна, муку кохання, Лиш той пізнав до дна моє страждання! Сам я без втіхи й сна смутний блукаю… Хто мене любить, зна, в дальньому краю; Душа моя...
- Лі Бо Поезії в перекладі Л. С. Первомайського Лі Бо Поезії Перекладач: Л. С. Первомайський Джерело: З книги: Первомайський Л. С. Твори: В 7-ми т. Т. 6: Переклади. / Упоряд. С. Пархомовського.- К.: Дніпро, 1986. В зимовий день повертаюсь До своєї старої хати в горах З очей моїх втомлених Ще не зітер я сльози?, Ще пил на одежі...
- Новаліс Поезії у перекладі Михайла Ореста Новаліс (Фрідріх Леопольд фон Гарденберг) Поезії у перекладі Михайла Ореста Перекладач: Михайло Орест Джерело: З книги: Орест М. Держава слова: Вірші та переклади – К.: Основи, 1995 З “Гімнів до ночі” І Чи завжди буде вертатись ранок? Земного власть не мине ніколи? Буде гірка суєта поглинати Небесний ночі підліт? Не...
- Максим Танк Поезії у перекладі А. Глущака Максим Танк Поезії Перекладач: Анатолій Глущак Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр – Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3 Кордони Існують кордони не менш важливі, Ніж державні, – Хоч вони не усталені Спеціальними знаками, Їх немає на картах,...
- Артюр Рембо Поезії в перекладі М. Лукаша Артюр Рембо Поезії в перекладі М. Лукаша Перекладач: Микола Лукаш Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990 О зaмки, о роки! У всіх свої гріхи… Чародіїв пильний учень, Знаю: щастя неминуче. Тож салют йому, салют, Доки піє наш когут. Вже нема чого й бажати – Все обмислить мій вожатий....
- Паоло Яшвілі Поезії в перекладі Миколи Бажана Паоло Яшвілі Поезії Перекладач: Микола Бажан Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975 Тбілісі Серце на гору Давидову лине – Там би знайшло свій притулок у висі. Там би раптово упав на коліна Я перед сонцем і перед Тбілісі. Місто моє! Не жалієш...
- Акакій Церетелі Поезії в перекладі Миколи Бажана Акакій Церетелі Поезії Перекладач: Микола Бажан Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975 Імеретинська колискова Спи, малий мужицький синку, спи, моя забаво! Хилиш сонно ти голівку, тиху й кучеряву, До грудей своєї неньки припадаєш мляво. Спи, мій синку, іав-нана, іав-нанінао! Каже мати:- Мій...
- П’єр-Жан Беранже Вибране у перекладі Василя Мисика П’єр-Жан Беранже Вибране Перекладач: Василь Мисик Джерело: З книги: Захід і Схід: Переклади/ К.:Дніпро,1990 Смерть і Поліція Про вашу звідавшись недугу, Префект поліції звелів, Щоб допоміг я вам, як другу, I з ложа смертного підвів. До столу ж! Хай лунає спів! На лікарів даремні ваші трати: То слуги смерті –...
- Неперевершена вершина жіночої лірики в Росії Марина Цветаева й Ганна Ахматова Обертатися на цю вершину “нам, а може бути, і нашим онукам, прийде не назад, а вперед”. І, що істотно, – обертатися не тільки продовжувачкам жіночої лірики – кожному теперішньому поетові. Еволюційний розвиток лірики Ахматовій і Цветаевой: від лірики любовної до лірики високого звучання “Поет – здалеку починає розмову Поета –...
- Марина Цветаева – життя у віршах До тебе, що має бути породженим Сторіччя через, як отдышу, – Із самих надр, – Як на смерть засуджений, Своєї рукою – пишу… М. Цветаева Так вуж зложилося, що в Росії два жіночих імена в поезії надовго затьмарили своєю значимістю інші жіночі імена. Це – Ганна Ахматова й Марина Цветаева....
- Марина Іванівна Цветаева великий, сильний і сміливий талант Життя посилає деяким поетам таку долю, що з перших же кроків свідомого буття ставить їх у самі сприятливі умови для розвитку природного дарунка. Такою яркою й трагічної була доля Марини Цветаевой, великого й значного поета першої половини нашого століття. Усе в її особистості й у її поезії (для неї ця...
- Микола Некрасов Вірші у перекладі М. Рильського Микола Некрасов Вірші Перекладач: М. Рильський Джерело: З книги: Максим Рильський. Твори у двадцяти томах. Том п’ятий. Поетичні переклади. К.:Наукова думка, 1984 В дорозі Скучно! Скучно!.. Поштарю меткий, Ти б розвіяв тяжку мою скуку! Заспівай-но мені щось про вік молодий, Про рекрутський набір і розлуку; Чимсь химерним мене посміши, Де...
- Йоганн Вольфганг Гете Вірші в перекладі Василя Мисика Йоганн Вольфганг Гете Вірші в перекладі Василя Мисика Перекладач: Василь Мисик Джерело: З книги: Захід і Схід: Переклади/ К.:Дніпро,1990 Рима Ми віршем тішимся дзвінким. Та думку зберегти ясною – Цю найдорожчу нашу зброю – Для мене варт найкращих рим. Ентузіазм Ентузіазм – це річ хороша, Але на устриць трохи схожа,...
- Іван Крилов Байки у перекладі М. Рильського Іван Крилов Байки Перекладач: М. Терещенко Джерело: З книги: Максим Рильський. Твори у двадцяти томах. Том п’ятий. Поетичні переклади. К.:Наукова думка, 1984 Муха й подорожні У спеку, в літній день, в південну саме пору, Піском розсипчастим, під гору, Тяжкий, з родиною дворян Вчотирикінь ридван Ледь пхався. Геть коні змучились; хоч...
- Йоганн Вольфганг Гете Вірші в перекладі Михайла Ореста Йоганн Вольфганг Гете Вірші в перекладі Михайла Ореста Перекладач: Михайло Орест Джерело: З книги: Орест М. Держава слова: Вірші та переклади – К.: Основи, 1995 Границі людства Коли споконвічний Святий Отець В спокої руки З розкочених хмар Благословенство перунів Сіє на землю,- Я цілую останній Край одіння його I трепет...