Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Лі Бо Поезії в перекладі Л. С. Первомайського
Лі Бо Поезії в перекладі Л. С. Первомайського
Лі Бо
Поезії
Перекладач: Л. С. Первомайський
Джерело: З книги: Первомайський Л. С. Твори: В 7-ми т. Т. 6: Переклади. / Упоряд. С. Пархомовського.- К.: Дніпро, 1986.
В зимовий день повертаюсь
До своєї старої хати в горах
З очей моїх втомлених
Ще не зітер я сльози?,
Ще пил на одежі чиновницькій
Отьмарює взори.
Єдину стежину
Обплутали пліті лози?,
У небі високому
Сяють засніжені го? ри.
Вже листя опало,
Гуде під ногами земля,
І хмари завмерли,
І вітер віщує негоду.
Бамбук молодий
Піднімає зелене гілля,-
Погнили і попадали в воду.
Собака прибіг і загавкав,
Напевно, з села.
Давно вже замшіли
Руїни моєї хатини.
З розбитої кухні
Фазан полетів, як стріла.
Плач мавпи старої
Нагадує голос дитини.
А птаство мовчить,
Не щебече на голих гілках,
Звірюжки якісь
Протоптали сліди біля хати.
Книжки розгортаю –
Вже міль розплодилась в книжках,
Під ліжком моїм
Завелися малі мишенята.
Слід жити по правді –
Вся мудрість у цьому, вся сіль.
Про світ я замислююсь,
І про життя та людину.
Якщо доведеться
Рушати мені і відціль,-
Я краще навіки
По той бік кордону
І
Невчасно лягли
На Тянь-Шань глибокі сніги,
Ні квітки немає –
Холодна пустеля навкруг.
А флейта розносить
Мелодію, повну нудьги,-
“Поламані верби”,
До болю знайомий мотив!
Під грім золотих барабанів,
Удень ми б’ємось
І важко дрімаєм
На яшмових сідлах вночі.
Хоч би нам і вмерти отут
Серед гір довелось,-
Дізнається князь Лоулана
Про наші мечі!
ІІ
Імператорське військо
Зіходить в північні пустелі,
Рвуться варварів коні
Із наших напитися рік.
Проти стріл і списів
Стоїмо непохитно, як скелі,
Нас безмежна любов до вітчизни
З’єднала навік.
Снігом з пригорщі гасимо
Спрагу пекучу над морем,
На холодних курганах ночуємо
В мертвих пісках,
Лиш коли ми у битвах
Напасників військо поборем,-
Зможем гордо сидіть
На вишиваних подушках.
ІІІ
Неначе вихор, огирі
Виносять нас на шлях,
Свистять ремінні нагаї,
Дорогу рвуть копита.
Прощай, вітчизно! Стріли сплять
В крутих сагайдаках,
Але “Небесних гордіїв”
Ми мусимо розбити.
Коли ж закінчаться бої
І коні спинять лет,
І над морями крові й сліз
Ти гордо пройдеш, славо,-
Нас не згадають, вояків,-
В столиці лиш своїй портрет
Побачить пишний генерал,
Герой Хо Пяо-яо.
ІV
Білі коні
І жовта фортеці стіна
Сняться нам,
Наче хмар і пісків далина.
В дні печалі згадай,
Що в далекім краю,
В прикордонній заставі
Вночі я стою.
Світлячки пролітають
В твоєму вікні,
Місяць легко пливе
По промерзлій стіні.
Вітер свище в саду,
Б’ється гілка в вікно.
Листя бідних утунів
Пожовкло давно.
І немає тебе,
І печаль, і пітьма,-
Сльози ллються з очей,
Але все це дарма…
V
Знову варварів орди
Спускатися з гір почали.
Знов на битву в пустелю
Виходять небесні солдати.
Генерали вже “тигрові знаки”
Свої роздали,
Знову будуть бійці
Головою в пісках накладати.
Дальній місяць на стріли
І сагайдаки погляда,
Візерунками паморозь
Зброю укрила криваву.
Не зітхай надаремно,
Дружино моя молода,-
Ще тривають бої,
Ще я, може, вернусь на заставу.
VІ
Спалахнули в пустелі
Сигнальні вогні,
Над палацами хмари
Криваво пливуть.
Імператор велить –
Знову бути війні.
Грізно б’ють барабани,
І сурми ревуть.
Духів чари не в жарт
В небесах затялись.
В межигір’ї Луншань
Барабан не змовка.
Я піду напролом,-
Може, й змовкне колись
Чвара духів війни
Під мечем вояка.
На мотив “Діндуху”
Вирушаю в Юньян
По широкій ріці.
Осідлали цю річку
Заможні купці.
Коли буйволам спека
Ламає хребти,
Важко людям човна
На колодах тягти!
І води не нап’єшся –
Вода тут брудна,
І твій чай в чайнику
?скаламутивсь до дна.
А як пісню бурлак
Заспіває – “духу”,
Серце рветься від болю
На довгім шляху.
Над рікою у скелях
Раби-рубачі
Дикий камінь ламають
Удень і вночі.
Кинеш погляд на гори,
На Дан і на Ман,
І на очі сльоза
Напливе, мов туман.
Слухаю, як чернець Цзюнь З Шу
Грає на цитрі
Чернець, мій знайомий,
З західного краю прибув,
З вершини Емей
Свою цитру чудову приніс,-
Для мене він струни
Легкою рукою торкнув,
І я мов почув,
Як гуде по ущелинах ліс.
Струмком почуттів
Обізвалася в серці луна,
Від гір смарагдових
До неба одкрилася путь,
А цитра замовкла –
Така залягла тишина,
Що чути було,
Як ті хмари осінні пливуть.
Згадую східні гори
Східних гір я давно вже
Не бачив… З тих пір
Перецвівсь на трояндах
Червоний убір.
Білі хмари ще, може,
Й розійдуться в небі,
Але місяць,
У чий він покотиться двір?
Проводжаю друга
Темні гори північні
За містом стоять, мов стіна.
Світлі води за муром міським
Пропливать зі сходу.
Попрощаємось тут:
Жде тебе неблизька далина,
Піднімають вітрила,
І човен виходить на воду.
Хмари плинуть, і думи
Мені повідають твої,
Будить сум у душі
Це повільне прозоре смеркання
Ти рукою махнеш –
І, схиляючись до течії,
Кінь мій журно в цю мить
Заірже в тишині на прощання.
Весняної ночі в Лояні чую флейту
Чути з дому чужого в темряві
Флейти ніжної тихий спів.
Вітерець весняний мелодію
“Верб поламаних” підхопив.
Над Лояном вона колишеться,
А в душі моїй постає
Рідний край за дальніми далями
В білім цвіті рідних садів.
На самоті сиджу в горах Цзінтіншань
Зграя птиць пролетіла
І зникла ту ж мить вдалині,
Сиротлива хмаринка
За ними слідом поспішає.
Я на гори дивлюся –
І не набридає мені,
Горам також на мене
Дивитися не набридає.
Печаль на яшмовому ганку
На яшмових сходах
Біліє холодна роса.
Промокли панчохи.
Пливуть мовчазні небеса.
Дивлюсь крізь фіранку
На місяць осінній печальний –
На тихій воді він тремтить
І повільно згаса.
БЕЗ НАЗВИ
Не тільки місяць
Та сонце ясне? –
Не знає спокою
Світ.
Людей невтолима
Жага жене,
А жить їм
Так мало літ.
Гора Пенлай
На просторах морських,
Кажуть,
Встає з води,-
В гаях нефритових
І золотих,
Мов жар,
Палають плоди.
Зірви той плід
І з’їж хоч один –
Юним будеш
Весь вік…
…Хотів би я сплинути
В небо, як дим,
Змучений
Чоловік.
Рано-вранці виїжджаю з міста Боді
Одпливаю з Боді,-
Хмари в небі пливуть, наче в сні.
До Цзянліна далеко,
Вернусь я надвечір чи ні?
На обох берегах
Над рікою регочуться мавпи,
Але тисячі гір
Залишились уже вдалині.
Альтанка Лаолао
Гостей проводжаєш,
І завжди – в душі хвилювання,
Коли ти побачиш
Ці різьблені тонко стовпи.
Весінньому вітру
Відома печаль розставання –
Він листям не хоче вкривати
Галуззя верби.
Думка про гостя
Гість морський торговельний
Супутного вітру чекає.
Корабель одпливає
На захід, а може, й на схід.
Він мов птиця на крилах,
Якої ніщо не лякає,-
У просто? ри шугнула,
Й навіки пропав її слід,
Чанганські мотиви
І
Коли я дівчиськом малим була,
У вісім чи дев’ять літ,-
Збирала квіти я у садку,
Бавилась біля воріт.
Бамбуковий коник… На ньому тоді
До мене ти приїздив.





Схожі твори:
- Карл-Гайнц Тушель Непримітний містер Макгайн Те, про що йтиметься далі, з погляду чисто технічного є сьогодні річчю цілком імовірною. Безперечно, втілення такого задуму пов’язане поки що з різного роду труднощами. Отож усе, про що йтиметься далі,- цілковитий вимисел. А з другого боку, коли згадані труднощі будуть усунуті, може статися, що не буде вже потреби у...
- Інтимна лірика Симоненка Інтимна лірика В. Симоненка – потужне крило його поезії. Неповторність його віршів про кохання – в художньому дослідженні філософії почуття, його найтонших нюансів, від романтичного захоплення до гіркого розчарування. Поета цікавлять суперечності і складнощі у взаєминах двох люблячих сердець, ті вибухи емоцій, які супроводжують кохання. “Я чекав тебе з хмари...
- Григорій Квітка-Основ’яненко (1778-1843) Григорій Федорович Квітка народився 18 листопада 1778 р. у слободі Основа, що під Харковом. Походив з дворянської сім’ї, яка мала давнє козацьке коріння. Навчався у приватних учителів та в монастирській школі. Деякий час провів у монастирі як послушник. Залишивши монастир, працював на різних державних та виборних посадах. Кілька разів обирався...
- Герман Гессе Степовий вовк Герман Гессе Степовий вовк ВСТУПНЕ СЛОВО ВИДАВЦЯ Ця книжка містить записки, що лишилися після чоловіка, якого ми прозивали Степовим Вовком, – а втім, він і сам не раз уживав це ім’я. Хтозна, чи слід давати до них вступне слово; принаймні сам я вважаю, що воно потрібне. Я спробую в ньому...
- Анна Кареніна – героїня роману Л. М. Толстого “Анна Кареніна” Толстому хотілося написати роман про жінку з вищого суспільства, “втратила себе”, навколо якої легко згрупувалися багато чоловічих типи, будівшіе творчу уяву письменника. Багато в чому до реалізації цього задуму Толстого підштовхнули мотиви пушкінської творчості, зокрема незакінчені прозові уривки “На розі маленькій площі” і “Гості з’їжджалися на дачу”. Героїня останнього Зінаїда...
- Метафора – чинник розвитку Колись німецький поет Ф. Шіллер, зіставляючи два віки людини – юність і старість, писав, що “з тисячею гордих вітрил рушає у море юнак, – ветхим суденцем старим до берега править дідусь”. Творчі можливості віку молодості повинні бути розкриті психологією для того, щоб знайти оптимальні засоби їхньої діагностики та розвитку. Вирішальне...
- Герой комедії О. С. Грибоєдова “Лихо з розуму” Прізвище Павла Опанасовича Фамусова виробляють від лат. fama – чутка, слух, громадську думку. У фамусовском будинку відбувається дія комедії, і сам цей будинок набуває в сюжеті важливе значення. Події починаються рано, коли “день трохи брежжітся”, і закінчуються, коли “остання лампа гасне”. З того самого моменту, як бій недоречно заведених годин...
- Романтичне осмислення дiйсностi в романi Вiктора Гюго “Собор Паризької Богоматерi” Славетний представник французького романтизму, поет, драматург, романiст Вiктор Марi Гюго (1802-1885) написав багато чудових творiв. Сам Гюго стверджував, що людство пройшло три етапи розвитку. Перший – первiсний, коли людина милується величчю Всесвiту. З цим Гюго пов’язує лiрику. Другий етап – античний, коли починається соцiальна iсторiя людства. З цим перiодом Гюго...
- Леся Українка в “Блакитній троянді” Перші відгуки про твір з’явилися після вистави “Блакитної троянди”, яку здійснила в 1899 році трупа Кропивницького. Гощинську грала Ратмірова, Ореста – Карпенко. Кропивни-цький виконував роль лікаря Проценка. Заньковецька від участі в спектаклі ухилилася, хоч в ті дні виступала в горезвісному водевілі “Кум-мірошник”. Як можна судити із спогадів про тогочасний склад...
- Вінграновський Микола Степанович На добраніч Перед його норою заходило на ніч сонце. Сонце зайшло. Ліс потемнів, кар’єр густо засинів, сосна угорі золотіла. – Ліс потемнів, кар’єр посинів, а ти золотієш, – сказав. він сосні. З нори вилазити не хотілося, а тут заболіло вухо, наче нічого було тому вухові зараз робити, – але заболіло. – Ковбаси...
- Переказ Кінь із рожевою гривою Астафьева В. П План переказу 1. Пряник “конем” – мрія всіх сільських малят. 2. Життя сім’ї дядька Левонтия й тітки Васени. 3. Діти йдуть збирати суницю. 4. Бійка братів Левонтьевих. 5. Хлопчик і дітлахи Левонтьеви з’їдають суницю. 6. Гри на Малій річці 7. Обман. Крадіжка калачів. 8. Ватага хлопців іде ловити рибу. 9....
- Неприховане обличчя Німеччини в “Дорожніх картинах” Генріха Гейне Німецький поет і прозаїк Генріх Гейне створив новаторську ліро-філософську прозу “Дорожні картини”, що мала великий вплив на світову есеїстику і художньо-документальні жанри. Перша частина “Дорожніх картин” – “Подорож на Гарц” (1824). “Подорож на Гарц” є розвитком і доповненням “Книги пісень” – книги про почуття і думки. За змістом “Подорож на...
- Володимир Євтимович Свідзипський Володимир Євтимович Свідзипський народився 8 жовтня 1885 р. в с. Маянів на Вінниччині в родині священика. Навчався майбутній поет у Тиврівській бурсі та Кам’янець-Подільській духовній семінарії, яку кинув у 1904 р. 1907 р. переїхав до Києва і вступив на економічний факультет Комерційного інституту, після закінчення якого працював у Вінницькому земстві...
- Іспити юного капітана (за романом Ж. Верна “П’ятнадцятирічний капітан”) У своїй книзі французький письменник розповів про надзвичайні пригоди юного Дика Сенда і його друзів у відкритому морі і нетрях тропічної Африки. Герої книги пройшли неймовірно важкий і довгий шлях – від берегів Нової Зеландії до Каліфорнії. Вони переборювали на своєму шляху і океанські простори, і африканські джунглі, населені дикими...
- “І замість мови пісня розляглась” (за лірикою Петрарки) Благословенні всі мої канцони, Що їй на славу та й не без уміння Присвячував завжди я тільки їй! Так написав про власну творчість геній любовної лірики доби Відродження Франческо Петрарка. “Благословенні всі мої канцони…” Ці слова можна розцінити як похвалу самому собі, як спробу похизуватися, адже поетові не пристало вихваляти...
- “Потік свідомості” та аналіз психологи людини в творчості Джеймса Джойса Ірландський англомовний письменник-модерніст. Характерними рисами поетики його творів є елемент пародійності та іронізм, застосування “потоку свідомості”, насиченість запозичень з відомих текстів – Біблії, Шекспіра, Ібсена – тобто, інтергекстуальність. У його творах використана лексика сімдесяти мов світу. Письменник експериментує з міфом та історією, з простором і часом. Найвідоміші твори: “Дублінці” (1914),...
- Антонич Богдан-Ігор Васильович Балада провулка Де, заламавши руки сині, Рятунку кличе ніч намарне, Колишуться п’яниці й тіні Біля кульгавої ліхтарні. Блакитним квітом похилившись, Ліхтарня, мов лілея в’яне, І світ недійсний, тільки миші Ведуть шевців на місяць п’яних. В корчмі із зорями й дзвінками, Де лупії і сажотруси Співають гімни над склянками І славлять ніч і...
- Джакомо Леопарді Поезії Джакомо Леопарді Поезії Перекладач: Михайло Орест Джерело: З книги: Орест М. Держава слова: Вірші та переклади – К.: Основи, 1995 Вечір після свята Ясна і кротка ніч, не дише вітер; Спокійне сяйво місяця лягло На кожен дах і сад – і вдалині Розкрило кожну гору. Заніміли Дороги всі, о пані,...
- 1812 рік у зображенні Л. Н. Толстого (по романі “Війна й мир”) Роман “Війна й мир” був задуманий Л. Н. Толстим як історія про декабриста, повертающемся після амністії в 1856 році. Але чим більше письменник працював з архівними материалами, тим більше він розумів, що, не розповівши про саме повстання й про війну 1812 року, не можна написати цей роман. Так задум поступово...
- Консультація для написання твору: А. С. Грибоєдов “Горе від розуму” Драма і комедія як один з родів художньої літератури суттєво відрізняється від епосу і лірики вже тим, що призначені, перш за все, для виконання на сцені. Зміст її складають промови, розмови дійових осіб у формі діалогу (розмови двох або декількох персонажів) і монологу (промови, розповіді, розкриття думок і почуттів від...