Сповідальна лірика Марини Цвєтаєвої МАРИНА ЦВЄТАЄВА

ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

МАРИНА ЦВЄТАЄВА

Сповідальна лірика Марини Цвєтаєвої

Мої вірші – щоденник.

М. Цвєтаєва

Видатна російська поетеса Марина Цвєтаєва якось сказала: “Я не вірю віршам, що – ллються. Рвуться – так!”. І доводила це протягом всього життя власними, що рвуться із серця, рядками. Це були дивовижно живі вірші про пережите, не просто про вистраждане – про те, що потрясло. І в них завжди був і є подих. У буквальному значенні: чути, як людина дихає. Всі вірші Цвєтаєвої мають джерело, ім’я якого –

душа поета.

Если душа родилась крылатой –

Что ей хоромы – и что ей хаты!

Навіть у найперших, наївних, але вже талановитих віршах виявилася краща риса Цвєтаєвої як поета – тотожність між особистістю, життям і словом. От чому ми говоримо, що вся поезія її – сповідь! Перша книга – щоденник дуже спостережливої й обдарованої дитини: нічого не вигадано, нічого не прикрашено – усе прожито самою:

Ах, этот мир и счастье быть на свете

Еще невзрослый передаст ли стих?

У перших книжках уже є гранична щирість, яскраво виражена індивідуальність, навіть нота трагізму серед наївних і світлих віршів:

Ты

дал мне детство лучше сказки

И дай мне смерть в семнадцать лет…

На такі “дитячі вірші” відгукнулися дійсні майстри. М. Волошин писав, що ці вірші “потрібно читати підряд, як щоденник, і тоді кожний рядок буде зрозумілий і доречний”. Про інтимність, сповідальність віршів Марини Цвєтаєвої писав у тому ж 1910 році і В. Брюсов: “Коли читаєш її книги, часом стає ніяково, немов заглянув нескромно крізь напівзачинене вікно в чужу квартиру… З’являються вже не поетичні створіння, але просто сторінки чужого щоденника”.

От цей щоденник.

Перші вірші – це звертання до матері, розмова із сестрою Асею, із подругами, освідчення в коханні, поклоніння Наполеону, міркування про смерть, любов, життя. Це усе, чим сповнена дівчинка на початку життя, у світлих надіях, у романтичних мріях:

Храни, Господь, твой голос звонкий

И мудрый ум в 16 лет!

Свого коханого і чоловіка Марина Цвєтаєва звала у віршах “царевичем”, “чарівником”, і сила її любові не була таємницею для читача. Цвєтаєва не могла любити, не захоплюючись, не вклоняючись:

В его лице я рыцарству верна.

Всем вам, кто жил и умирал без страху, –

Такие – в роковые времена –

Слагают стансы – и идут на плаху.

Дочка Цвєтаєвої Аля стала для матері гордістю, чеканням чогось неабиякого:

Все будет тебе покорно,

И все при тебе – стихи.

Ты будешь, как я – бесспорно –

И лучше писать стихи…

Аріадна Ефрон і насправді народилася напрочуд талановитою людиною і змогла б реалізувати свої неабиякі здібності, якби не важка її доля – сталінські табори, поселення.

Далека від політики, Марина Цвєтаєва у своїй “щоденниковій” поезії показала і відношення до революції, стала навіть пророчицею:

Свершается страшная спевка, –

Обедня еще впереди!

Свобода! – Гулящая девка

На шалой солдатской груди!

Вірші, написані в 1917-1920 роках, ввійшли в збірку “Лебединий стан”. Виявилося, що не тільки про почуття інтимні може писати Цвєтаєва: церковна Росія, Москва, юнкера, яких вбили в Нижньому, Корнілов, білогвардійці (“білі зірки”, “білі праведники”) – от образи цієї збірки. Душа поета може вмістити і це, вона живе і цим теж, а отже, пише про це. Революція і громадянська війна з болем пройшли крізь серце Цвєтаєвої, і прийшло розуміння, як прозріння: боляче усім – і білим, і червоним!

Белый был – красным стал:

Кровь обагрила.

Красным был – белым стал:

Смерть победила.

А коли старе, звичне і зрозуміле життя було вже зруйновано і Цвєтаєва залишилася з дочкою одна, без всякої підтримки, і повинна була виживати, вірші її особливо стали схожі на сторінки щоденника. Вона починає один вірш словами: “Ти хочеш знати, як дні проходять?”. І вірші розповідають про ці дні – “Горище – палац мій”, “Високо моє віконце”, “Алі”, “Сиджу без світла і без хліба…”, “Про скромний мій притулок!”.

І саме страшне – смерть від голоду дворічної дочки Ірини – теж у віршах. Це сповідь матері, що не змогла врятувати двох дочок і врятувала одну:

Две руки – ласкать, разглаживать

Нежные головки пышные.

Две руки – и вот одна из них

За ночь оказалась лишняя.

З віршів М. Цвєтаєвої можна безпомилково скласти її біографію.

І від’їзд із Росії в 1922 році, і гіркі роки еміграції, і настільки ж гірке повернення (дочка, чоловік, сестра заарештовані, зустрічі з ними вже не буде ніколи). І, звичайно, у щоденнику: “Мені – совісно, що я ще жива”, – у записці сину: “Прости мене, але далі було б гірше”, – і у віршах:

Пора гасить фонарь

Наддверный…

Так закінчується “щоденник” Цвєтаєвої, її повість про себе – її вірші. Вона знала, у чому її біда – у тому, що для неї “немає жодної сторонньої речі, усе – у серці і долі”.

Вона так щедро витрачала себе, але від цього ставала тільки багатшою – як джерело: чим більше черпаєш із нього, тим більше воно наповнюється. Цвєтаєва знайшла точну і мудру формулу: “Рівність дарунку душі і слова – от поет”. Її власний талант цілком відповідав цій формулі. “Живу, споглядаючи своє життя, все життя – у мене немає віку і немає обличчя. Може, я – саме життя”. Цвєтаєва права, ставлячи знак рівності між собою, поетом і життям. Вся сила таланту пішла в неї на те, щоб висловити цю повноту життя.

У поезії видно всю людину. Вона уся просвічується наскрізь. Не можна приховати ані хвилювання, ані пустоту, ані непристойність, ані байдужість. Марина Цвєтаєва писала усе без утаювання, молитовно, щиро. Її слово – це її жест, голос, думка, реальність і сон, серцебиття. Але навіть усього цього недостатньо для характеристики її манери, стилю, особистості. Скоріше так: Цвєтаєва вимовляє монолог довжиною в ліричний том, довжиною в ціле життя. Лірика, епос, драма, стаття, переклад, лист – усе це, разом узяте, щоденник жадібної до життя, чуйної, зворушливої, гордої душі.

Пляшущим шагом прошла по земле! –

Неба дочь!

С полным передником роз! –

Ни ростка не нарушила!

Нежной рукой отведя нецелованный крест,

В щедрое небо рванусь за последним приветом.

Прорезь зари – и ответной улыбки прорез…

Я и в предсмертной иконе останусь

Поэтом!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Сповідальна лірика Марини Цвєтаєвої МАРИНА ЦВЄТАЄВА

Categories: Твори з літератури

Links