Акакій Церетелі Поезії в перекладі Миколи Бажана
Акакій Церетелі
Поезії
Перекладач: Микола Бажан
Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975
Імеретинська колискова
Спи, малий мужицький синку, спи, моя забаво!
Хилиш сонно ти голівку, тиху й кучеряву,
До грудей своєї неньки припадаєш мляво.
Спи, мій синку, іав-нана, іав-нанінао!
Каже мати:- Мій коханий, радосте єдина!
Рученятами голубиш ти мої коліна.
Я побачу ще, як з тебе виросте людина,
Як батьків недоля рабська зміниться для сина!
Зірка в тебе інша! Людське ти здобудеш
Іав-нана, вардо-нана, іав-нанінао!
Вірю я, що інша доля богом тобі дана,-
Будь одважний, працьовитий, уникай обману,
Щоб не плакала за тебе матінка кохана.
Зрозумій, що ти не маєш над собою пана!
Не лякайсь! Тобі я правду мовлю величаво.
Іав-нана, вардо-нана, іав-нанінао!
Путь твоя лягає, любий, вільна та широка,
І тебе не подолає панська лють жорстока.
Хай посліпнуть очі ката, злого кровосмока!
Бог спасе тебе від горя, від лихого ока.
Чи тобі приємно слухать, що кажу ласкаво?
Іав-нана, вардо-нана, іав-нанінао!
Поруч з сином можновладця сядеш ти у школі,-
Доклади
Щоб від панського нащадка не відстав поволі,
Щоб довів, що син селянський – кращий в їхнім колі.
Ти братів своїх врятуєш, змучених криваво!
Іав-нана, вардо-нана, іав-нанінао!
Урядовці нас мордують, нами володіють,
Нас ні слухать, ні балакать з нами не воліють:
Женучи на працю, лають, люто скаженіють,
Та вони тебе, мій синку, лаять не посміють!
Годі зносити образи! Де ти, наша славо?
Іав-нана, вардо-нана, іав-нанінао!
Мій маленький соловейку, мій трояндний цвіту!
Пильно слухай колискову пісню сумовиту,
Скоро вже діждусь на неї я твого одвіту,-
Ти прокинешся, пізнаєш гіркість цього світу.
Ти пізнаєш, як дурити може світ лукаво!
Іав-нана, вардо-нана, іав-нанінао!
1864
Пісня матері
Дев’ять місяців носила
Я тебе в своєму тілі,
У стражданнях породила
І зростила у знесиллі,
Ти це знай, дитя кохане,
І не будеш дивувати,
Що ніхто з жінок не стане
Так любить, як рідна мати.
Батька змінять на дружину,
Буде й для вдови заміна,
Тільки матір в домовину
Забере любов до сина.
Мисль її летить до нього,
І для нього серце б’ється.
Ради сина дорогого
Все віддасть і не здригнеться.
З дня, як ти пішов із дому,
Від турботи серце ниє:
Леле! Хто ж твою утому,
Голод, спрагу й біль розвіє?
Може, у боях поляже
Син мій, зранений стрілою,-
Ран його не перев’яже
Рідна матір після бою.
Може, виклювали круки
В тебе очі журні й тьмяні,
І без владаря з розпуки
Заіржав твій кінь-мерані?
Може, десь гніздо пташине
Вже твоїм волоссям слане?
Хай же матір птахом стане
І, як птах, до тебе злине!
1875
Робітництву
Робітництво! Прославляю
Ваші руки, потом змиті!
Вся земля – це ложе ваше,
Ваш покров – з небес блакиті.
Мучить голод вас і холод,
Спека вас огнем спалила,
Та ніколи не хиталась
Ваша міць і ваша сила.
Розум ваш, ясний і чистий,-
Він збагнув, що не подоба
Трудареві бути в рабстві,
Мов уярмлена худоба.
Ви не скаржитесь безсило,
Ви ховаєте страждання,
Ви не хочете від інших
Чути марні вболівання.
Так!.. Надія твердо радить:
“Будьте поки що терплячі,
Та, коли усі відчують
Спільні прагнення гарячі,
. . . . . . . . . .
. . . . . . . . . .
. . . . . . . . . .
. . . . . . . . . .1
Не втрачайте ви надії,
Що путі торує в світі
Робітництво! Прославляю
Ваші руки, потом змиті!
27 квітня 1880 р.
1 Царська цензура заборонила друкувати строфи, позначені
Крапками, їх і досі ще не розшукано і
Не відновлено. (Прим, ред.).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)