Гірка доля покоління в ліриці Лермонтова
11 вересня 1842 Герцен записує у своєму “Щоденнику”: “Чи зрозуміють, оцінять прийдешні люди весь жах, всю трагічну сторону нашого існування, – а тим часом наші страждання – нирка, з якої розвинеться їх щастя. Чи зрозуміють вони, від чого ми ледарі, чому шукаємо всяких насолод, п’ємо вино тощо? Чому руки не піднімаються на велику працю? Чому в хвилину захвату не забуваємо туги? .. О, нехай вони зупиняться з думкою під камінням, під якими ми засинаємо, ми заслужили їх смуток… ” Дійсно, час написання вірша – одне з найбільш похмурих
Його майбутнє – чи порожньо, чи темно… У цьому вірші поет розмірковує про долю свого покоління. Виросло в умовах похмурої реакції, воно відійшло від участі в суспільно-політичному житті. З гіркотою поет зауважує, що воно виявляє ганебне малодушність перед небезпекою, що його не турбують питання добра і зла. Він говорить, що нащадки не простять їм бездіяльності: І прах наш, з строгістю судді і громадянина, Нащадок образить презирливим віршем… Ми бачимо відкрите й нещадне заперечення навколишнього світу, яке звернено і на всіх, і у внутрішній світ душі. Лермонтова засмучує те, що багато його сучасників живуть “помилками батьків і пізнім їхнім розумом”. Він говорить про декабристів, які змирилися, припинили боротьбу. З тривожної болем говорить про те, що у його сучасників – освічених людей – немає ні сильних почуттів, ні міцних уподобань, ні переконань: І ненавидимо ми, і любимо ми випадково, Нічим не жертвуючи ні злості, ні любові…
Морально спустошені, втратили цілісність світогляду, сучасники поета не здатні ні на подвиг, ні на працю. І закінчується вірш убивчим висновком, який підготовлений усім ходом міркувань: Натовпом похмуро і незабаром забутою Над світом ми пройдемо без шуму й сліду, не кинули століть ні думки плодовитого, Ні генієм розпочатого праці. І прах наш, з строгістю судді і громадянина, Нащадок образить презирливим віршем, Насмішкою гірким обманутого сина Над промотавший батьком. Яка іронія звучить у словах! Ми шкода бережемо в грудях залишок почуття… Ми висушили розум наукою безплідною… До добра і зла слухняно байдужими… “Дума” – це сатира і елегія. Поет говорить від імені тієї інтелігенції, яка не хотіла миритися з дійсністю, але і зробити нічого не могла.
Схожі твори:
- Відношення М. Ю. Лермонтова до свого покоління 1. Розчарування у своєму поколінні у вірші “Дума”. 2. “Герой нашого часу”: Печорин як типовий представник покоління. 3. Драма “Маскарад”: образ князя Звездича. У будь-якому вбранні буду я по праву Тугу существованья усвідомлювати. Я занадто старий, щоб знати одні забави, И занадто юний, щоб зовсім не бажати. И. В. Гете...
- Доля покоління в поезії Анни Ахматової Я – голос ваш, жар вашего дыханья, Я – отраженье вашего лица. Напрасных крыл напрасны трепетанья – Ведь все равно я с вами до конца. А. Ахматова У 1946 році на російську інтелігенцію звалилася Постанова ЦК ВКП(б) “Про журнали “Зірка” і “Ленінград”, де Жданов назвав Анну Ахматову “панянкою”, яка метушиться...
- Доля “втраченого покоління” у творах Ремарка Ремарк був солдатом і свої фронтові переживання переніс у літературну творчість. 1929 року рокам “На Західному фронті без змін” приніс Ремарку світову славу. Письменник розповів про своє покоління, яке стало жертвою війни. Його називали “втраченим”. Головний герой роману Пауль Ноймер каже: “Нам було по вісімнадцять років, ми тільки починали любити...
- Доля Росії в поезії М. Ю. Лермонтова Люблю вітчизну я, але странною любов’ю! Не переможе її розум мій. Ні слава, куплена кров’ю, Ні повний гордої довіри спокій, Ні темної старовини заповітні преданья Не ворушать у мені втішного мечтанья. Поезія Михайла Юрійовича Лермонтова, що вступила в життя після поразки повстання декабристів, була приречена на марну розтрату кращих сил...
- “Епоха лихоліття” у ліриці М. Ю. Лермонтова Дитя “епохи лихоліття”, представник “втраченого покоління”, Лермонтов – поет туги і відчаю. Хто живе в період миколаївської реакції, під час заборон, страт, посилань, час краху надій і розчарувань, “невідомий обранець” відкидав навколишній світ: світ ненависних йому “духовних холопів”, “жалюгідних, злякавшись, улесливих”, і деспотичної влади, що позбавляє людину свободи, права мислити,...
- Картини російської природи в ліриці М. Ю. Лермонтова Виходжу один я на дорогу; Крізь туман кременистий шлях блищить; Ніч тиха. Пустеля спостерігає Богу, І зірка з зіркою говорить. М. Лермонтов Михайлу Юрійовичу Лермонтова в історії російської літератури належить особливе й значне місце. Будучи продовжувачем традицій О. С. Пушкіна, поет не став його наслідувачем. Він знайшов свої теми, думки...
- “Сумно я дивлюсь на наше покоління… Мої роздуми над образом Григорія Печоріна” за романом М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу” Роман Михайла Юрійовича Лермонтова “Герой нашого часу”, на мій погляд, незвичайне явище літератури взагалі і, зокрема, літератури XIX століття. Це твір, який змушує читача думати, міркувати, заглиблюватися в думки і почуття персонажів, намагатися зрозуміти і пояснити для себе їхні вчинки. Історія, розказана Лермонтовим, захоплює, як цікава гра, тому що майже...
- “Людина і природа в ліриці М. Лермонтова” Великий російський поет М. Лермонтов безмежно любив свою Батьківщину, свій народ і дуже тонко відчував красу російської природи. Тому не дивно, що невід’ємною частиною його прозових і ліричних творів є пейзажні замальовки. Опис природи у творах М. Лермонтова досить часто виступають своєрідним тлом, на якому розгортаються дії твору, а іноді...
- Доля покоління: Базарів і брати Кірсанови Безліч спокус повинен був пережити Тургенєв у Парижу щодо кращого, совершеннейшего свого добутку, починаючи з ради зрадити його вогню, даного сім’єю Тютчевих…” – згадував П. В. Анненков. Та і його самого неприємно вразила в характеристиці Базарова “монотонність, прямолінійність заперечення” героя роману, на що він і вказав Тургенєву. Але “Тургенєв був...
- Які мотиви лірики Лермонтова я бачу в “Герої нашого часу” Які мотиви лірики Лермонтова я бачу в “Герої нашого часу” М. Ю. Лермонтов поет покоління 30-х років XIX століття. “Очевидно, писав Бєлінський, що Лермонтов поет зовсім іншої епохи й що його поезія зовсім нова ланка в ланцюзі історичного розвитку нашого суспільства”. Епоха безвременья, політичної реакції після повстання декабристів в 1825...
- Вірш М. Лермонтова “Дума” Вірш було опубліковано в січневому номері “Вітчизняних записок” за 1839 рік. Основна думка твору – роздуми про долі покоління. 11 вересня 1842 Герцен записує у своєму “Щоденнику”: “Чи зрозуміють, оцінять прийдешні люди весь жах, всю трагічну бік нашого існування, – а тим часом наші страждання – нирка, з якої розвинеться...
- Вірші Рилєєва як краще вираження суспільних ідеалів свого покоління Кіндратій Федорович Рилєєв народився 18(29) вересня 1795 р. у селі Батове Петербурзької губернії. Батько Рилєєва, дрібнопомісний дворянин, людина крутої й запальний, був деспотичний у відношенні до сім’ї й селян. Про дитинство в Рилєєва збереглися безрадісні спогади. У суворій обстановці проходили й роки навчання Рилєєва. Шестирічним хлопчиком він був відданий у...
- Громадянське звучання лірики М. Лермонтова Вірші М. Ю. Лермонтова відомий літератор В. Ходасевич назвав “… поезією страждає совісті”. Совість поета чутливо реагувала на всі прояви несправедливості в російській суспільстві. З усією строгістю “судді і громадянина” Лермонтов оцінював події сучасної йому дійсності. Тривожна незадоволеність цим, мрія про краще майбутнє, спрага гармонійного людського буття – все це...
- Моє покоління (1945) – Семен ГУДЗЕНКО 1922-1953 Сторінки життя і творчості Семен Петрович Гудзенко народився в м. Києві (Україна). Хлопець із дитинства багато читав, писав вірші. Після закінчення школи вступив до Московського інституту філософії, літератури й історії. Коли фашистська Німеччина напала на Радянський Союз, юнак пішов добровольцем на фронт. На початку 1942 р. був важкопоранений. Після лікування...
- Аналіз вірша Лермонтова “Поет” Цілісний аналіз вірша “Смерть поета”, як уже говорилося, вводиться в біографію Лермонтова. Але цей вірш для аналізу поезії “Поет” залучається двічі. Так як воно включає дві теми: тему поета і поезії і тему викриття вищого дворянського суспільства – його необхідно використовувати у творі, де аналізується вірш “Поет”, і на уроці,...
- Про вірш М. Ю. Лермонтова “Дума” “Ці вірші писані кров’ю” – так сказав про лермонтовську “Думу” В. Г. Бєлінський. Навіть не віриться, що автору такого глибокого і трагічного вірша було тільки 24 роки. Можливо, він передчував, що повинен спішити висловитися, тому що жити залишалося тільки три роки. Це вірш досить рідкісного жанру, назву якого – дума...
- Тема поета й поезії в лірику А. Пушкіна й М. Лермонтова Тема поета й поезії у Творчості Пушкіна й Лермонтова займає одне із провідних місць. У добутках, присвячених цій темі, Пушкін і Лермонтов ставлять і розв’язують наступні питання: яка роль поета в суспільстві, у чому сутність самого процесу творчості, якої повинне бути відношення поета до навколишнього світу, у чому полягають його...
- Відтворення долі покоління сучасників у поезії Михайла Лєрмонтова Російський співає, у творчості якого відбились тенденції романтичного й реалістичного напряму. У віршах (“І нудно й сумно”, “На дорогу йду яв самотині”), поемах (“Мцирі”, 1840; “Маскарад”, 1835), романі “Герой нашого години” (1840) відчутна зосередженість автора на внутрішньому світі ліричного героя, у центрі – проблема особистості. “Герой нашого години” – морально-психологічний...
- Аналіз вірша Лермонтова “Бородіно” Патріотична ідея вірша “Бородіно” зрозуміла, лад думок і почуттів солдата-оповідача легко сприймається. Але сприйняття тексту утруднено значною кількістю незнайомих нам слів і подробицями історичного характеру. Необхідно пояснити незнайомі слова до першого читання вірша. Не можна обмежитися вказівкою на наявне в хрестоматії пояснення ряду слів. Завдання аналізу – відновити в пам’яті...
- Гірка пам’ять останньої війни (поезія “Пастораль ХХ сторіччя” Ліни Костенко) Батьківщина, духовність, пам’ять… У Ліни Костенко ці категорії поєднані в одне ціле, нерозривне, святе для її народу і для неї самої. Тому то і є в творчості Ліни Костенко провідною тема історичної пам’яті народу, що є безцінним джерелом, яке живить національну свідомість, не дає їй згаснути. Тільки вона, історична пам’ять,...