Аналіз вірша Лермонтова “Поет”

Цілісний аналіз вірша “Смерть поета”, як уже говорилося, вводиться в біографію Лермонтова. Але цей вірш для аналізу поезії “Поет” залучається двічі. Так як воно включає дві теми: тему поета і поезії і тему викриття вищого дворянського суспільства – його необхідно використовувати у творі, де аналізується вірш “Поет”, і на уроці, присвяченому розбору “Думи”. Тема поета і поезії – одна з центральних у ліриці Лермонтова. Їй присвячено багато його віршів, у тому числі такі: “О, повно вибачати розпуста”, “Смерть поета”,

“Поет”, “Не вір собі”, “Журналіст, читач і письменник”, “Пророк”. У творі важливо розкрити, чому ця тема так посідає поета. У творі неможливо показати всій складності цієї теми у Лермонтова, зокрема, доводиться обійти мовчанням роздуми Лермонтова про трагедію поета – героя вірша.

“Не вір собі”, не зупинятися на вірші “Журналіст, читач і письменник”, а обмежитися питаннями про погляд Лермонтова на призначення поезії, його ідеалі поета і трагічному становищі істинних поетів у Росії 30-х років XIX століття. Кожному великому художникові властиві роздуми про сенс і призначення

своєї творчості. Кращих російських письменників і поетів думки про це хвилювали особливо сильно, тому що ніде література не була так тісно пов’язана з визвольним рухом, як у Росії. Історична своєрідність розвитку російського суспільства зумовило зовсім особливу роль літератури, про що не раз писав Бєлінський, відзначаючи, що в ній зосереджена вся розумова життя суспільства, всі його моральні й духовні, інтереси. Критик цінував її як “живе джерело, з якого просочуються в суспільство все людські почуття і поняття”, і вважав, що він є керівником товариства, засобом впливу на його поняття і звичаї. У “Листі до Гоголя” Бєлінський пояснював величезне значення літератури тим, що в умовах важкої гніту, коли всяке громадське виступ був немислимим, “тільки в одній літературі” зберігалися “життя і рух вперед”. Герцен у книзі “Про розвиток революційних ідей в Росії” зауважує: “У народу, позбавленого суспільної свободи, література-єдина трибуна, з висоти якої він змушує почути крик свого обурення і своєї совісті.

Про надзвичайно важливому значенні літератури пише винаймають головного: пророк не скорився долі, не відмовився на догоду йому від любові і правди, дух його не зломлений. Тому загальний тон вірша при всій його смутку не народжує в читачі похмурості і туги. Лермонтов стверджує правоту поета, не проміняв “на злато” своїх високих ідеалів і не відмовився на догоду знатного більшості від служіння вищим цілям життя. Продовживши кращі традиції Пушкіна і декабристів у визначенні ролі поета в житті суспільства, Лермонтов зробив безперечний вплив на Некрасова, Брюсова, Маяковського та ін Погляди Лермонтова творчо розвивалися і збагачувалися. Те, що у нього висловлювалося ще абстрактно, малювалося як ідеал, отримало у Некрасова, а потім у Маяковського конкретний революційний зміст. Простеживши розвиток традицій Лермонтова наступними російськими поетами, можна закінчити вивчення першої теми і перейти до закріплення і узагальнення матеріалу.

Більш короткий коментування при роботі над художньою формою вірші полегшить подальше осмислення тексту. Узагальнюючі питання допоможуть об’єднати в свідомості окремі думки і образи, які виникли у процесі читання, і коментування вірші.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Аналіз вірша Лермонтова “Поет”

Categories: Твори з української літератури

Links