“Безцінних слів розтринькувачів і марнотрат” (образ поета в лірику В. Маяковського)
Багато поетів замислювалися про мету поетичної творчості, про своє місце в житті країни, народу. Саме вони першими відгукувалися й давали свою оцінку яким-небудь суспільним подіям, явищам. Одним з таких поетів свого часу є Володимир Маяковський. Його творчість представляє новий етап у розвитку росіянці поезії
Володимир Маяковський для нас насамперед – поет-політик. Він завжди сперечався з тими, хто вважав, що основний предмет поезії – ліричні Теми. Зближаючи поезію з політикою, Маяковський поставив мистецтво на службу революції.
Художнє новаторство поета було породжено революцією, що визначила характер і зміст Алл С о ч. Р У його лірики. У своїй творчості він використовував засоби й прийоми художньої умовності, багато зробив в області віршування. Більшість його віршів написано тонічною системою й побудовано у вигляді “драбинки”.
У такий спосіб він виділяє головні слова, щоб точніше донести їхній зміст до читача. Велике місце у своїй творчості Маяковський приділяє образу поета. Він визначив призначення поета в сучасній поезії й присвятив багато віршів своїй
Він був також прихильником боротьби за чистоту поезії, ратував за активну й кропітку роботу над віршами. У той нелегкий час, коли жив і затворів Маяковський, поети й письменники повинні були платити більші податки. У вірші “Розмова з фінінспектором про поезію” Володимир Володимирович доводить фінінспекторові, що це несправедливо. Він говорить, що праця поета анітрошки не легше праці робітника на заводі. Поет порівнює написання віршів з важким видобутком радію: Поезія – вся! – їзда в незнане. Поезія – той же видобуток радію. В Грам видобуток, у рік праці. Переводиш єдиного слова заради тисячі тонн словесної руди. Маяковський не вважає поета якоюсь особливою людиною
“Поет, – говорить він, – такий же робітник людина”. Сам Володимир Володимирович не тільки пише вірші. Він готовий виконувати для справи революції кожну роботу
Багато сил і таланта Маяковський віддав написанню агіток, плакатів, реклами. Замислюючись про гадану марність поетичної творчості серед буденних турбот людей, він ставить запитання: Адже якщо зірки запалюють – значить це кому-небудь потрібно? А поезія – це теж зірка, що запалюється, і її світло служить людям. Маяковський не сумнівається в тім, що його мистецтво потрібно народу, що воно необхідно країні, як сонце. Так у нього виник вірш “Надзвичайна пригода”.
У ньому автор порівнює поезію зі світилом, що здавна вважалося символом життя на землі, без якого не було б ні тепла, ні світла. Вірші зігрівають душу людини, змушують усвідомити себе невід’ємною частиною величезного миру. А сонце теж: “Ти так я, нас, товариш, двоє! Підемо, поет, взоприм вспоем у миру в сірому мотлоху. Я буду сонце лити своє, а ти – своє, віршами”. Поет і Сонце діють спільно, переміняючи один одного. Поет заявляє, що коли “утомиться” і захоче “прилягти” Сонце, то він “у всю світає могти – і знову день трезвонится”.
Важливою особливістю поезії Маяковського було те, що коло життєвих явищ у його добутках був нічим не обмежений. Поет уважав, що зобов’язано писати про усім, що бачить навколо себе, що хвилює й мучить, адже будь-яка тема – це пізнання чогось нового, кожне вірш – первооткрытие, а поезія в цілому – “їзда в незнане”. Підсумкова, узагальнююча вся творчість Маяковського є вступ до поеми “У весь голос”. У цьому добутку автор звертається до прийдешніх поколінь, обіцяючи розповісти “про час і про себе”: Я, асенізатор і водовоз, революцією мобілізований і покликаний. Автор у цьому вірші називає себе асенізатором, що очищає місто від нечистот, поет бореться з “брудом” життя
Маяковський називає себе водовозом тому, що його вірші, як і вода, необхідні людям. Владимир Володимирович із повною свідомістю свого значення затверджує, що його вірші будуть відомі нащадкам: Мій стих працею громаду років прорве й з’явиться вагомо, грубо, зримо, як у наші дні ввійшов водопровід, спрацьований ще рабами Рима. Поезія Маяковського – жагуча й смілива розмова “агітатора, горлана-ватажка”. Для того щоб так писати, як писав він, потрібен незвичайний талант і мужність. Сам він уважав, що поет повинен бути не схожим ні на кого
Його поезія, глибок і прониклива, вражає своєю оригінальністю і яскравістю. Тому інтерес до творчості такої неабиякої особистості, як Маяковський, не може бути минущим, як і до всього геніальному
(2 votes, average: 3.50 out of 5)