Тема любові в лірику В. В. Маяковського

1. Л юбовь у ранній творчості. 2. Муза Маяковського. 3. Публічність почуття Любити – це із простигни, Безсонням рваних, зриватися, Ревнуючи до Копернику, його, А не чоловіка Марьи Іванни, Уважаючи своїм суперником. В. В. Маяковський Любовна лірика посідає не останнє місце у творчості В. В. Маяковського, який ми звикли сприймати як поета революції й майстри агітаційних гасел. Поема “Хмара в штанях” (1915) – любовна й присвячена нерозділеному почуттю до не героїні, що прийшла на побачення М. А. Денисовій, у яку він був закоханий в Одесі.

У назві

укладена метафора ніжної чоловічої душі. Дивно, але багато років цю поему вважали революційної, антибуржуазної. Але зовсім не невдоволення громадськими порядками змушує героя проклинати мир, а найпростіші ревнощі.

Напружений герой чекає улюблену із чотирьох до десяти годин, вона зрештою приходить і говорить, що виходить заміж. “Пожежа серця” перетворюється в помсту за те, що відняли любов Ніжні! Ви любов на скрипки ложите.

Любов на литаври ложит грубий. А себе, як я, вивернути не можете, Щоб були одні суцільні губи! …Хочете – Буду від м’яса скажений – і, як небо, міняючи тону – Хочете –

Буду бездоганно ніжний, Не чоловік, а – хмара в штанях! Більшість віршів любовної тематики присвячене Л. Брик, з якої Володимир Володимирович познайомився в 1915 році.

Вона стала значимою фігурою в його житті. Ніхто більше – ні Т. А. Яковлева, ні В. Полонская – не зайняв у серце поета таке місце, як вона. На довгі роки жінка стала музою Маяковського. Їй поет присвятив перший тім зібрання творів, що вийшов в 1928 році.

“Крім любові твоєї, мені немає сонця… / мені писав Маяковський у вірші “Лиличка! Замість листа”. “Вона вміла бути смутної, жіночної, примхливої, гордої, порожній, непостійної, закоханої, розумної і який завгодно”, – говорив В. Б. Шкловский про Брик. Зустріч була судьбоносной, шлюб Лили з О. Бриком був скоріше ніжною дружбою, чим жагучою любов’ю. Маяковський обрушив на кохану своє безмірне неприборкане почуття, супроводжуване ревнощами, цілком обгрунтованої в сформованому любовному трикутнику.

Дванадцять Квадратних аршинів житла. Четверо В приміщенні – Лиля, Ося, Я И собака Щеник… От у таких умовах існувала любов, і створювалися вірші Маяковського. Він не хотів ділити улюблену жінку ні з ким, але був приречений робити це.

Як влучно була замічено, його лірика харчувалася від нещасної любові. Не завжди можна говорити про абсолютний збіг ліричного героя віршів з автором, але в цьому випадку немає підміни – ми читаємо про те, що дійсно почував Маяковський, а не відвернений ліричний герой. Любов його настільки велика, що вінчає короною в століттях улюблену. Любов мою, Як апостол під час воно, По тисячі тисяч рознесу доріг. Тобі в століттях уготована корона, А в короні слова мої – Веселкою судорог.

Любов Маяковського – це почуття, якому невідомий спокій: “сподіваюся вірую вовеки не прийде до мене ганебна розсудливість”. Вона кричить вся, то від захвату, то від болю, поет вихлюпує емоції, не стримуючи й не приховуючи їх. Він – максималіст, тому ніяких півтонів у почуттях. Або любить, чи ні, або зараз, або ніколи. Любовне почуття в Маяковського здобуває незвичайні форми: від беззахисного “смирного любеночка”: Буде чи любов ні?

Яка – Більша або малюсінька? Звідки більша в тіла такого: Мабуть, маленький, Смирний любеночек – До вражаючими своїми розмірами любові-громади, що чи те любов, чи те ненависть, то розпач, то ніжність: Більше чим можна, Більше чим треба – Начебто Поетовим маренням у сні навис – Грудка серцевий розрісся громадою: Громада любов, Громада ненависть. Звичайно, такий романтик, як Маяковський, що розуміє “мову трамвайский” і що вміє зіграти ноктюрн “на флейті ринв”, і не міг любити інакше. Він зухвало заявляв про свою любов усьому світу.

Від його любові, що обрушується як водоспад, від такого бурхливого прояву почуттів Брик утомлювалася, що змушувало поета метатися, губитися й переживати. Це почуття до неї було дуже нерівним, у них так і не вийшло створити модель сучасної сім’ї без забобонів – без ревнощів, без залежності друг від друга, вільної від впливу побуту. Відносини ж з парижанкою Яковлевой, за словами навколишніх, були спокійними, але недовгими. Говорять, що виїхати в Париж повторно йому не вдалося не без допомоги Бриков (Лиля була в сказі, виявивши вірш до суперниці), а Яковлева незабаром вийшла заміж. Залишилися рядки, присвячені їй.

У них чутні нотки щастя. Ти одна мені Ростом урівень, Стань же поруч Із бровою брови, Дай Про цей Важливий вечір Розповісти По-людські… Маяковський був такою людиною, що не міг тримати почуття в собі, вихлюпував їх у своїх віршах і через свою публічність робила надбанням громадськості. Адже це було не просто інтимне почуття, а почуття поета-громадянина.

Гіперболізація почуття характерна для всього творчості Маяковського, і любовна драма здобуває в такому ракурсі характер суспільний. Таким чином, за словами дослідника С. Л. Страшнова, поет прилучався “до цільного цілого – масі або народній єдності, яким би відверненим і ілюзорним воно не було. Звідси.. , прагнення Маяковського всіляко соціалізувати її (любовну лірику), перетворюючи любов з особистого почуття в суспільну тему”.

Поема “Люблю”, написана в 1921-1922 роках, говорить про те, що любов займає важливе місце в житті людини, вона дана кожному, але мало хто зауважує, що згодом серце черствіє й”любов поцветет, поцветет – і скукожится”. Щоб зберегти любов, поет ховає неї в улюблену. Любов У тебе – Багатством у залізо – Заховав, Ходжу И радуюся Крезом. Закінчується поема висновком, що його любов непідвласна часу. Це самі позитивні рядки Маяковського про любов.

Наповнена ліризмом поема “Про це” розкриває перед нами борошна ревнощів, страждання від нещасної любові. Позначивши основну тему поеми – “по особистих мотивах про загальний побут”, поет міркує про мораль, побут і любов нової людини. Його ліричний герой бореться за ідеальну любов. Критики називали поему чутливим романом, над яким плачуть гімназистки, у той час як автор говорив про свою ідею прямо – це поема, побудована на асоціаціях, про те, як побут опошляє відносини чоловіка й жінки.

Поет думав, що в житті нової людини любов повинна бути очищена від міщанства. “Любов – це життя, це головне. Від її розвертаються й вірші, і справи, і все інше.

Любов – це серце всього. Якщо воно припинить роботу, все інше відмирає, робиться зайвим, непотрібним. Але якщо серце працює, воно не може не виявитися у всім” – так говорив Маяковський про любов, вічну тему художніх творів


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Тема любові в лірику В. В. Маяковського

Categories: Твори з української літератури

Links