Життя й смерть у Євгенію Онєгіні
Із фрагментів поеми, що ставляться до всіх головних персонажів – Онєгіну, Тетяні, Ленскому й авторові, – неважко експлікувати зміст навіть у дискурсивно-раціональній формі. Він, зрозуміло, у тексті поетично ускладнений, будучи неуважний у різні стилістичні сфери: побутову, іронічну, високу й т. п. Але особливо збагачується поетичний зміст ремінісценціями, які подслаивают буттєве тло, виконуючи заодно свою функцію скріплень світового поетичного тексту. Життя й смерть в “Євгенію Онєгіні” зрештою з поетичних образів в область символів
У цьому ж плані може бути розглянутий інваріант “мода”-“старовина” який, подібно попередньому, проектується на більше відвернені опозиції типу “незавершеність”-“завершенность” або “мінливість”-“незмінність”. “Мода”-“старовина” також глибоке значеннєве джерело “Онєгіна”, що недавно
Прихильність “старовині” характеризує з позитивної сторони головних героїв роману:
* Автор:
* Але просто вам перекажу
* Преданья російського сімейства,
* Любові чарівні сни
* Так вдачі нашої старовини.
* Тетяна:
* Тетяна вірила преданьям
* Простонародної старовини,
* И снам, і картковим гаданьям,
* И пророкуванням місяця.
* Онєгін:
* Те були таємні преданья
* Серцевої темної старовини,
* Ні із чим не зв’язані сни,
* Погрози, толки, предсказанья…
“Преданья”, “старовина”, “сни”, “предсказанья” (в автора – “переказ”) – з набору цих духовних цінностей утвориться національно-культурна, станова й моральна парадигма, що поєднує всіх трьох персонажів. Ми звикли переживати в цьому модусі одну Тетяну, часом додаючи автора, але, виявляється, такий у своїй схованій субстанції й Онєгін. У реальній долі, в емпірично-життєвому поводженні всі вони можуть сходитися й розходитися, зробитися далекими й несумісними, але на абсолютному рівні національної характерології вони ті самі. Це видно в художній структурі роману. З одного боку, Онєгін і Тетяна – результат духовно-творчих інтенцій автора, з іншого боку – всі вони взаимозаменяющие один одного фігури.
Однак варіативність на емпіричному рівні досить показова. Автор має постійну рівновагу в змісті моди й старовини. І він був вірний моді, був від балів без розуму, любив і любить театр і багато чого іншого, але частіше затверджує, що буде вірний старовині. Не випадково, що весь набір цінностей проголошується їм спочатку. Варіант “перекажу” замість “пророкувань” злегка відрізняє його від героїв, тому що він саме автор і в той же час хоронитель цінностей. “Пророкування”, завжди значимі для Пушкіна, він переадресовує близьким йому героям. Потім духовно-моральні цінності перейдуть до Тетяни, і вона не втратить їх у петербурзькому світлі, де їх лише прикриє шар моди, втім, досить органічно. Пізніше всіх, після тривалого проходження моді, до старовини прийде й Онєгін. Всі ці духовні першоелементи значимий висунуті Пушкіним у початок або кінець вірша, причому в Тетяни й Онєгіна вони випливають один за одним у тому самому порядку, а в Онєгіна навіть цілком заримовані, скріплюючись у єдиний блок.
Автор спокійно володіє всім набором, Тетяна очікує від нього важливих здійснень, а в Онєгіні все це проявляється якось раптом, породжуючи разом з любов’ю сум’яття й розпач. Так чи інакше, мода й старовина, при перевазі останньої, переплітаються в долях головних героїв, які випробовують притягання те одного, те іншого полюса. Із другорядними персонажами справа обстоит трохи по-іншому. Якщо Тетяна переселяється із села в міський “модний будинок”, то її мати, навпаки, міняє моду на старовину, переселяючись із міста в Село (“місто” – “село” також важливий варіант). Цікаво, що, як і дочка, мати Тетяни не робиться від переїзду ні краще, ні гірше, залишаючись на тім же ординарному рівні
(2 votes, average: 2.50 out of 5)