Любов Ленского до Ольги

У романі А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” займає немаловажне місце тема дружби й любові. Уже в першому розділі автор говорить, що Онєгіну “друзі й дружба набридли”. Але чому, хто в цьому винуватий? Імовірно, почасти сам Онєгін, що вибрав своїм ідеалом індивідуалізм, точніше егоїзм героїв Байрона. Крім того, через трохи глав ми довідаємося про те, що в кабінеті Онєгіна перебувало погруддя Наполеона, і Пушкін скаже: “Ми почитаємо всіх нулями, а одиницями – себе. Ми все дивимося в Наполеоны…”. Серед цих “ми”, безсумнівно, був

і Онєгін.

З Ленским Онєгін подружився тому, що в селі, куди він потрапив після смерті дядька, спілкуватися було просто не з ким. Пушкіна називає їх (Ленского й Онєгіна) “від робити нема чого друзі”. Це так і було – їм обом дійсно було нема чого робити: Онєгіну через його нудьгу й нудьгу, а Ленскому через його недосвідченість і наївність.

Любов Ленского до Ольги – плід його романтичної уяви: він любив не Ольгу, він любив образ, створений їм самим. А Ольга… звичайна провінційна панянка, портрет якої авторові “набрид… безмірно”. Недарма Онєгін, що був набагато мудріше й досвідченіше Ленского, сказав:

“Я вибрав би іншу, коли б був як ти, поет…”. Але чому ж Онєгін так упевнений, що не зможе полюбити сам? Він зустрічає Тетяну, ту саму “іншу”, і вона зізнається йому в любові (треба, однак, помітити, що й Тетяна закохана не в реального Онєгіна, а в образ, створений на основі вражень від добутків письменників-сентименталістів). А що ж Онєгін?

Він упевнений, що “не створено для блаженства”, насправді це не так: він просто боїться полюбити, боїться розбудити почуття, убиті за час перебування у світлі. Там такі поняття, як дружба й любов, відсутні – вони заміняються неправдою, наклепом, суспільною думкою.

Онєгін і Ленский посварилися, тому що Онєгін двічі запросив Ольгу на танець – це була невелика помста Онєгіна за те, що Ленский привіз його на бал, куди з’їхалася вся округа, “набрід”, що Онєгін ненавидів. Для Онєгіна це всього лише гра – але не для Ленского. Його романтичні мрії звалилися – для нього це зрада, подвійна зрада: і улюбленої, і друга. Єдиним виходом із цього положення Ленский бачить дуель.

Коли Онєгін одержав виклик, чому він не зміг порозумітися з Ленским? Йому перешкодило цю горезвісну суспільну думку. Так, воно мало вагу й тут, у селі. І воно було для Онєгіна сильніше його дружби. Ленский убитий. Може бути, як ні страшно це звучить, це був кращий вихід для нього – він був непідготовлений для цього життя.

А що ж Ольга? Вона поплакала, погоревала, незабаром вийшла заміж за військового й виїхала з ним. Інша справа Тетяна – ні, вона не розлюбила Онєгіна, але після случившейся трагедії її почуття стали ще складніше: в Онєгіні вона “повинна… ненавидіти вбивцю брата свого”. Повинна, але не може. І після відвідування кабінету Онєгіна вона починає розуміти щиру сутність Онєгіна – перед нею відкривається Онєгін теперішній. Але Тетяна вже не може розлюбити його. І, імовірно, не зможе ніколи.

Отже, проходить три роки, і Тетяна й Онєгін знову зустрічаються. Але вже в іншій обстановці – у Петербурзі, у світському суспільстві, Тетяна замужем, Онєгін повернувся з мандрівки. І тепер, зустрівши Тетяну в новій якості, як світська дама, Онєгін полюбив. Полюбив ту, котрої він шляхетно відмовив кілька років назад. Що рухає їм? Чи любить він колишню Тетяну або нинішню “світську левицю”? Ні, Тетяна не змінилася – змінився Онєгін. Він зміг “обновити свою душу”. Він зміг полюбити… Але занадто пізно. Ні, Тетяна не розлюбила його, по вона “іншому віддана” і буде “століття йому вірна”…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Любов Ленского до Ольги

Categories: Нові твори

Links