Є чи смерть після життя?

Прославившись як малобюджетний і непретензійний шедевр, “Карнавал душ” є типовим прикладом американських фільмів жахів кінця 1950-х – початку 1960-х років. І попри все те здається, що він набагато ширше цього вузького жанру. Його неквапливий плин і нестандартні елементи композиції більше співзвучні із чутливістю сучасного французького кіно нової хвилі, чим з тими фільмами жахів, які демонструють в американських кінотеатрах під відкритим небом. Чи то завдяки скрутності в засобах, чи те по свідомому виборі, але “Карнавал душ” ілюструє

істинність відомої аксіоми “краще менше, так краще”.

В 1962 році режисер-документаліст Херк Харви вирішив зняти фільм жахів. До цього він уже зняв біля сорока освітніх фільмів з назвами начебто “Що таке дух школи?” (1958), “Піклуйся про свої іграшки” (1954), “Безпека на вулицях – твоя турбота” (1952) і “Шкільні роки чудесні” (1961). Харви заручався підтримкою свого приятелів Джона Клиффорда (він написав сценарій) і Моріса Пратера (кінооператор), разом вони найняли акторську трупу з місцевих дарувань. Акторка Кэндэс Хиллигос, що зіграла Мэри Генрі (головну героїню), до того знялася лише в одній

картині

Фільм починається з того, що Мэри Генрі на автомобілі несеться по безкрайніх просторах Канзаса. Гонка закінчується тим, що машина з жінкою падає з моста в ріку. Жінці вдається врятуватися, але неї продовжує переслідувати диявольське бачення. Нарешті вона знаходить роботу органістки в одній із церков Солт-Лейк-Сити, але примара продовжує з’являтися й там. Крім того, вона почуває настійну потребу відвідати якийсь старий, давно забутий карнавал

Скрутність у технічних засобах сприяє сюрреалістичної, схожої на сон атмосфері фільму. “Карнавал душ” снять як повна протилежність продукції школи кэмпа (мистецтво сполучення несмачного й смішного), створеної Эдом Вудом під девізом “Чим гірше, тим краще”. Харви усвідомить власні обмеження й блискуче використає те деяке, чим розташовує, не намагаючись досягти неможливого. Інакше кажучи, режисер, що володіє більше широкими можливостями, імовірно, не зміг би так сконцентруватися на виразних засобах, якими довелося обмежитися Харви. Подивитеся, як він висвітлює рівнину Юти. Йому вдалося використати декорації, які майже нічого не коштують. Подивитеся, як він створює похмуре царство тіней на американському Середньому Заході за допомогою одного тільки висвітлення й дешевого гриму, що відмінно підходить для додання зомбі сюрреалістичного виду, що навіває думки про “Трехгрошовой оперу” і відмінно доповнює створювану фільмом атмосферу. Крім того, режисер покористується з (можливо, перебільшеної) скутості, властивої акторам-аматорам і що дозволяє створити неприродний і холодний мир

Він також використає те, що я вважаю одним із самих потужних виразних засобів кіномистецтва – тишу. Ті епізоди, коли зникає звук, зняті блискуче, і цей прийом, імовірно, дійсно заощадив їм чимало грошей. Мені подобаються моменти, коли звучить тільки тиха органна музика, а ближче до кінця фільму – свист вітру під пірсом. Звук важких, глухих кроків, що переважає у звуковій доріжці фільму, навіває смертельний жах, здається підкресленим і дуже потойбічним

Знявши свій фільм, Херк Харви й Джон Клиффорд як ні в чому не бувало продовжували працювати на ту ж саму компанію промислових кінофільмів. По закінченні декількох років картина початку стиратися з пам’яті людей, але отут приспіла епоха відеокасет. Картина мала успіх і у відеопрокаті, і на телебаченні (особливо в Австралії). Її шанувальники організували цілий рух, що спонукало Кэндэс Хиллигос звернутися до пристарілого Херку Харви із проханням зняти продовження або зробити римейк. Римейк, випущений в 1998 році, дивитися не коштує. Але якщо ви бачили фільм “Шосте почуття”, те зрозумієте, як многим він зобов’язаний “Карнавалу душ”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Є чи смерть після життя?

Categories: Твори з української літератури

Links