Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Художні рішення Н. Островського

Художні рішення Н. Островського

Трепетна поетичність і мужній драматизм взаємин Павла Корчагіна і його матері, як представляється сьогодні, відкривають найбільше співзвуч із есенинской поезією. Цю співзвучність не можна не виявити вже в тих останніх словах, які, прощаючись із життям, дарував сам Н. Островський Своєї матері: “Не сумуй, рідна. Даю тобі слово честі, що я нікого в житті так не любив, як тебе. Помни це й вір”3. “Зимові місяці пройдуть незабаром, і разом з весною я знову повернуся до тебе. Міцно тисну твої руки, чесні, робітники руки, і ніжно обіймаю”.

Тут

розкрилося те ж, що й у Єсеніна, щиросердечне хвилювання, драматизм особистої долі, синовняя прихильність і поетичність почуття: “Я як і раніше такий же ніжний… Я повернуся, коли розкине галузі весняним-весняній-по^-весняному наш білий сад… Ти одна мені допомога й відрада, Ти одна мені несказанне світло. Так забудь же про свою тривогу, Не сумуй так шпарко про мене…” (“Лист матері”)3. Таку ж поетичність н мужність переживань Н. Островський змогла психологічно тонко розкрити й у своєму герої. Тому в арештованого петлюрівцями Павла Корчагіна, зануреного в нелегкі думи про вагу й небезпеки боротьби,
що розгорнулася, виникає не що інше, як образ саме матері: “Коли сидячи забувся в тривожній напівдрімоті, виплив образ матері, її худенька зморшкувата особа з такими знайомими, рідними очами. Плила думка: “Добре, що її ні, менше горя”.

Настільки ж чіткою соціальною оцінкою й одночасно поетичністю почуттів відзначений у романі “Як загартовувалася сталь” і відтворений письменником мир того молодого покоління, що рано прилучилося до революції і якому випало на частку] зустріти чи ледве не в дитинстві Жовтень 1917 р. Жорстока класова боротьба, кровопролитні бої ввірвалися в життя героїв Н. Островського й змусили їх не по роках швидко! повзрослеть. Але письменник не дозволив собі захопитися досить! широко розповсюдженим у літературі як тих, так і наступного років “випрямленням” дитячого характеру, він не квапився перетворювати волею художника Павку-подростка і його друзів!

Н. Островський як художник створював мир людських взаємин з великою дбайливістю. І це не тільки не суперечило, але, навпаки, лягло в основу строгої соціально-історичної концепції, що розвиває в романі. “Як загартовувалася сталь” – це книга про революції, про її переможний, хоча й нелегкому, ході, про те, як завойовувалася Радянська влада на Україні, як складалися нові моральні взаємини між людьми, що вступили на шлях революційної боротьби, як формувалася нова, соціалістична людина. Події роману охоплюють період з 1915 р. до початку 30-х рр., в оповіданні простежені основні етапи історичного розвитку країни

Письменник у своєму романі розкрив причини соціально-психологічного конфлікту, що був породжений епохою революції, громадянської війни, що починається соціалістичного будівництва, розповідаючи про зародження перших більшовицьких і комсомольських організацій на Україні, про дії Червоної Армії по звільненню країни від контрреволюції, про перші кроки соціалістичного змагання (на будівництві вузькоколійки під Києвом, у залізничних майстернях), перших будівництвах (на Боярці), про боротьбу за чистоту більшовицьких рядів. Н. Островський докладно відтворив соціальні процеси, які відбувалися в ті роки в середовищі робітників, селян і провінційного міщанства

Тому так докладні, так необхідні в романі сторінки про те, наприклад, як народилося в молоді ремонтних майстерень “добровільне прагнення до чистоти в цеху”; і про те, як складалися в комсомольському середовищі різні типи молодіжних ватажків (письменник уважно з’ясовувало риси характеру, соціальні джерела кожного зі своїх героїв); і про те, як перші комсомольці шукали шляхів до селянської молоді (Н. Островський не тільки описував соціальні зміни в селі, йому дуже важливо було домогтися саме такого настрою у відносинах між комсомольцями й селянами, щоб “стали чутні в селах нові пісні, з’явилися в хатах, крім псалтирів і сонників, інші книги”); і про те, з якого людського Матеріалу складалися в ті перші роки ряди партії. Н. Островський приковував свою й читацьку увагу насамперед до сугубо внутрішніх, психологічних рухів, які викликало в людях прилучення до Комуністичної партії. Тому докладно відтворюючи, наприклад, прийом до партії брата Павла Корчагіна Артема, письменник вклав у вуста цього “високого мастерового з орлиним носом і очами, захованими під чорною бахромою брів”, оповідання про біографії дуже важливої для російської дійсності соціального прошарку – провінційного пролетаріату, суспільні настрої якого, як показав Н. Островський, складалися багато в чому інакше, чим у столичногоого робітничого класу

Він, випливаючи школі тургеневского майстерності, прагнув запам’ятати в поводженні героя головним чином ті деталі, які скупо, але дуже точно лише намічають психологічний рух, лише реєструють зміни, що происшли, у психологічному житті персонажа. Цей художній прийом визначався не прихильністю письменника до безпристрасної, індиферентної информационности, а, навпаки, особливою дбайливістю до внутрішнього життя особистості. Як людина він завжди випробовував повагу, делікатність, особливий пієтет перед особистим життям будь-якої людини, тому й говорив, що “є почуття, які неможливо розкрити, як не можна виступити оголеним. Може бути, ця нагота й прекрасна, але вона неможлива”. Таким Н. Островський залишався і як художник

Він не дозволяв собі безоглядно оголювати внутрішнє життя особистості, воно дозволяв собі лише спостерігати її боріння й перемоги, прагнув зрозуміти її рух, учився співчувати її стражданням і поразкам. Ця особливість визначала й образний лад і своєрідність сюжетних ситуацій вромане.

Тому в сцені, що оповідає про прийом до партії Артема, що нелегко (подібно шолоховскому Кіндратові Майданникову) вирішував стати комуністом, важку психологічну боротьбу героя можна простежити всього лише по декількох, здавалося б, майже непомітним, випадково кинутим деталям: Артем робив “останній крок до того, що зігріє й осмислить його суворе існування”, “провів шапкою по чолу й глибоко зітхнув”, “зрушив густі брови”, “бентежачись за незвичайний склад свого мовлення, начебто зняв із плечей вага, випрямився на весь зріст і чекав питань”.

Навіть створюючи картини змагання, що зароджується серед молоді, мажорну динаміку цих подій письменник передавав не в лозунгових ситуаціях, а в щиросердечному русі своїх героїв. І тому епізоди боротьби за першість на будівництві в Боярці відкривалися оповіданням, пронизаним ненав’язливої, як боязкі фарби зимового ранку, ліричністю: “Ще далеко до світанку Корчагін тихо, нікого не будячи, піднявся й, тільки-но пересуваючи задерев’янілі па холодній підлозі ноги, направився в кухню. Скип’ятивши в банку воду для чаю, повернувся й розбудив всю свою групу”.

Малюючи широку соціальну панораму історичної дійсності, Н. Островський прагнув охопити поглядом художника навіть що вперше розкинулися перед поглядом пролетаріату простори країни й тому показував, як зароджувалося й мужніло почуття пролетарської солідарності й радянського патріотизму у воїнів, що оберігали прикордонні рубежі Батьківщини


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. На чиїй стороні драматург? (по п’єсі Островського “Гроза”) П’єса А. Н. Островського “Гроза” була написана за матеріалами поїздки автора в 1856 році по Волзі. Драматург задумав написати цикл п’єс про провинциальном купецтво, що повинен був би називатися “Ночі на Волзі”. Але, до зжалению, весь задум так і не був здійснений В 1859 році була написана перша драма із...
  2. МІСТО КАЛИНОВ (ПО П’ЄСІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА”) МІСТО КАЛИНОВ (ПО П’ЄСІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА”) Олександр Миколайович Островський найбільший драматург минулого сторіччя. Його знамениті п’єси й донині входять у репертуар багатьох театрів Росії. “Він почав незвичайно,” писав про нього И. С. Тургенєв. Після того, як Островський прочитав свою першу п’єсу “Картина сімейного щастя”, його відразу ж охрестили,...
  3. Любим Торцов герой комедії А. Н. Островського “Бідність не порок” Духовний вигляд Л. Т. став центром критико-публіцистичної полеміки навколо п’єси. Слов’янофіли розцінили його поява як “нове слово” в мистецтві, пов’язане з розкриттям національного ідеалу. Вигук героя “Ширше дорогу – Любимо Торців йде!” стало для них символом перемоги національних почав у мистецтві. “Демократична” критика поставилася скептично і до надмірної захопленості слов’янофілів,...
  4. Драматургія А. Н. Островського. Основні риси 1. Місце творчості Островського в російської драматургії. 2. “Народна драма” у театрі Островського. 3. Нові герої. Він відкрив миру людини нової формації: купця-старообрядника й купця-капіталіста, купця в сіряку й купця в “трійці”, що їздить за кордон і займається свій бізнес Островський розгорнув навстіж двері в мир, досі замкнений за високими...
  5. Рішення життєві питань у повісті Л. Н. Толстого “Дитинство” 1. Щиросердечна участь у рішенні питань. 2. Суперечки й конфлікти дорослих. 3. Сприйняття образа Гриши. 4. Любов і творчі досвіди. 5. Закінчення щасливої пори. Свідомість того, що чудесне було поруч із нами, приходить занадто пізно. А. А. Блок Життя неодмінно задає складні й неоднозначні питання, на які нам доводиться відповідати....
  6. Історія створення п’єси Н. А. Островського “Гроза” 1. Народності творчості Островського. 2. Судьбоносное подорож по Волзі. 3. Загальнонаціональний масштаб трагедії. 4. Значення “Грози” з погляду Добролюбова. “Мир Островського – не наш мир, і до відомого ступеня ми, люди іншої культури, відвідуємо його як чужоземці… Далеке й незрозуміле життя, що там відбувається… може бути цікавої для нас, як...
  7. МАЙСТЕРНІСТЬ МОВНИХ ХАРАКТЕРИСТИК У ДРАМІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА” В 1845 році Островський працював у Московському комерційному суді канцелярським чиновником стола “для справ словесної розправи”. Перед ним розкривався цілий мир драматичних конфліктів, звучало все різноголосе багатство живої великоросійської мови. Доводилося вгадувати характер людини по його мовному складі, по особливостях інтонації. Виховувався й вигострювався талант майбутнього майстра мовної характеристики персонажів...
  8. Особливості драматургії А. Н. Островського 1. Коротка біографічна довідка. 2. Найбільш відомі п’єси Островського; характери й конфлікти. 3. Значення творчості Островського. Майбутній драматург А. Н. Островський народився в 1823 році. Його батько служив у міському суді. У вісім років Островський втратився матюкай Батько женився в другий раз. Наданий сам собі, хлопчик захопився читанням. По закінченні...
  9. Художній театр H. А. Островського 1. Значення Островського-Реформатора. 2. Особливості драматургії. 3. Мир купців і поміщиків 4. Жіночі образи: Катерина й Лариса. Історія становлення російської драматургії, також як і історія російського театру цікава й захоплююча. Підкоряючись особливим законам розвитку, випробовуючи на собі вплив певних історичних особистостей, напрямків, історичних подій, театр розвивався, змінювався, міняючи через себе...
  10. Основні риси драматургії Островського Олександр Миколайович Островський народився в 1823 році в Москві: в Замоскворечье, – у стародавньому купецькому й чиновницькому районі. Батько майбутнього Драматурга, утворений і вмілий судовий чиновник, а потім – відомий в Московських комерційних колах стряпчий (адвокат), нажив неабиякий статок; Піднімаючись по службовим сходам, дістав права потомственого дворянина, Став поміщиком; зрозуміло,...
  11. Рішення Міжнародного Суду ООН З утворенням Міжнародного Суду ООН було зв’язано чимало надій і навіть ілюзій. Передбачалося, що Міжнародний Суд зможе внести істотний вклад у реалізацію цілей Уставу ООН. Однак йому не вдалося завоювати досить широкого визнання з боку членів світового співтовариства, на практиці держави зі сторожкістю ставляться до діяльності Суду У практичній діяльності...
  12. Моральна чистота переконань Н. Островського Мужність нещадного реаліста й одночасно тонке, трепетне сприйняття, відчуття навколишнього світу – ці риси Островськ-художника з’єдналися, мабуть, у самій неповторній з вимовлених їм коли-небудь, формул: “Я, якби почував неправоту справи, що я виконую, мені здається, И не міг би ніколи посміхатися” (“Слово до закордонних друзів”). В атмосфері цих літературних поглядів,...
  13. Викриття чиновництва на сторінках п’єси А. Н. Островського”Дохідне місце” ВИКРИТТЯ ЧИНОВНИЦТВА НА СТОРІНКАХ П’ЄСИ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО “ДОХІДНЕ МІСЦЕ” В 1856 році Островський написав комедію “Дохідне місце”. Діючі особи п’єси – чиновники різних рангів, від Цивільного генерала Вышневского, що досяг більших чинів і багатств, до безіменних молодих чиновників, прислужую-старому служаці Юсову, секретареві Вышневского. Комедія з’явилася в пресі в 1857...
  14. Глумов – герой комедії А. Н. Островського “На всякого мудреця досить простоти” Глумов – єдиний персонаж у драматургії Островського, свідомо обрав своїм життєвим кредо філософію цинізму. Г. – значуща прізвище, в якій укладені зерно образу і його характеристика. Глумитися – означає скоморошничати, знущатися, “глум творити”. “Матінка, я розумний, злий і заздрісний”, – каже Г., приступаючи до здійснення своїх планів. Ці “вихідні” людські...
  15. Жіночі долі й характери в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” 1. Особливості творчості Островського. 2. Образ Кабанихи в п’єсі “Гроза”. 3. Варвара, дочка Кабанихи. 4. Катерина, невістка Кабанихи. Кілька десятків п’єс написав А. Н. Островський за своє життя, і у всіх цих добутках, як у дзеркалі, відбилися ті або інші сторони життя, сучасної авторові. Але тільки чи про свій час...
  16. Варіанти рішення творчого завдання на тему Простору Таврії Неможливо представити собі простору Таврії без курганів! Вони видні на степових обріях і тривожать уява ще не розгаданою таємницею. Ми звикли до суворої мовчазності цих пагорбів землі, а тому й не завжди прагнемо до розмов з ними. І дарма, їм є про що розповісти, і вони охоче вступають у діалог...
  17. Проблеми культури, природи, людину й шляхи їхнього рішення Щоб себе й мир урятувати, Нам потрібно, не втрачаючи роки, Забуто всі культи И ввести Непогрішний культ природи. В. Федоров. Я в мир прийшов не свянуть, не упокоритися, Не потонути в тьмі людських боліт. Я жити хочу, але тільки – вільним птахом – И зробити свій радісний політ. Н. Тряпкин....
  18. У чому своєрідність рішення В. Г. Распутіним теми “Людина й війна” (по повісті “Живи й помни”) Що ж у повісті “Живи й помни” залучило до себе загальна увага? Не тільки обрана тема, звичайно. Про дезертирство писали багато хто. Ця тема не нова, просто розкрита Распутіним по-новому. Цікавий підхід до зображення війни. Начебто б у повісті немає описів боїв, майже не торкнуть фронтовий побут. Ми бачимо війну...
  19. Короткий огляд п’єс Островського В 1857 р. вийшло “Дохідне місце” Островського, що викриває тодішній бюрократичний лад з його чиновниками-хабарниками, продажними кар’єристами, підлабузниками. П’єса ця була надрукована в журналі “Російська бесіда”. У комедії зіштовхуються дві сили: суспільна сила, що пробуджується нова, в особі Жадова й сила консервативних грубих традицій, представлена в особі самодура Вишневського і...
  20. Зіставляючи романи Н. Островського й Н. Чернишевського Якщо ж говорити про концепції особистості в цілому, що розвиває в романі “Як загартовувалася сталь”, те, напевно, найбільш близьке літературне споріднення можна виявити з романом Н. Г. Чернишевського “Що робити?”. Зіставляючи романи Н. Островського й Н. Чернишевського, критика співвідносила в короткому аналізі образ Павла Корчагіна насамперед з образом Рахметова (наприклад,...
Художні рішення Н. Островського
«
»