Жіночі долі й характери в п’єсі А. Н. Островського “Гроза”

1. Особливості творчості Островського. 2. Образ Кабанихи в п’єсі “Гроза”. 3. Варвара, дочка Кабанихи. 4. Катерина, невістка Кабанихи. Кілька десятків п’єс написав А. Н. Островський за своє життя, і у всіх цих добутках, як у дзеркалі, відбилися ті або інші сторони життя, сучасної авторові. Але тільки чи про свій час писав Островський?

Безсумнівно, колорит його п’єс належить певному часу, але характери людей у своїй основі залишаються незмінними чиНе тому так сучасно звучать п’єси драматурга й у наші дні? Грізна фігура хазяїна-самодура

(або господарки), що піднімається над тремтячими домочадцями, розрахунок, що однаково панує й у діловій сфері, і в області почуттів, людських відносин страждання піднесеної душі й роздирання дріб’язкового егоїзму… За всім цим вічним мельтешением людського життя спостерігає пильний погляд майстра, що зумів часом декількома штрихами передати особливості того або іншого характеру. Чимало творів Островського присвяченоі життя купецького стану, побут якого драматург відтворив з дивною точністю і яскравістю В інших п’єсах Островський показав життя дворянської садиби, перипетії акторського існування.

Увага драматурга залучало й опис жіночих доль – він у своїх п’єсах показав безліч що запам’ятовуються, своєрідних жіночих характерів.

Як приклад яскравого жіночого образа у творчості Островського нерідко приводять образ Катерини з п’єси “Гроза”. Однак у цій п’єсі є й інші яскраві жіночі образи – це свекруха Катерини, Марфа Ігнатіївна Кабанова, грізна Кабаниха, і дочка Кабанихи, Варвара. Аналізуючи ці образи, потрібно пам’ятати, що всі вони – продукти однієї й того ж середовища Щоб краще зрозуміти сутність кожного характеру, доцільно здійснити їхнє порівняння. З тексту п’єси виявляється, що побут у будинку Кабановой і в рідному домі Катерини практично нічим не відрізнявся. Коли Катерина розповідає про своє дитинство, Варвара зауважує: “Та й у нас те ж саме”.

Легко представити, що й сама сувора Кабаниха замолоду точно так само, як Катерина, терпіла колючості свекрухи. Тиранічне правління, що Кабаниха встановила у своєму будинку, залишившись удовою, ставши повноправною господаркою – це втілення її прагнення до волі. Сама Кабаниха швидше за все цього й не підозрює – вона щиро переконана, що печеться про щастя сина й невістки, про те, щоб у них усе йшло заведеним порядком, як покладається в добрих людей. Кабаниха не позбавлена позитивних рис, коли справа стосується спілкування з людьми, що не є членами її сім’ї Вона радо приймає у своєму будинку мандрівників і прочан, розважливо розмовляє із самодуром Диким, котрого бояться майже всі його домашні.

Кабаниху з повною підставою можна назвати цільною натурою – вона позбавлена болісних внутрішніх протиріч, навпроти, переконана, що її спосіб поводження є єдино правильним. Здавалося б, життя Кабанихи, не зустрічаючої відкритого опору своєї влади, що користується перевагами багатства й зовнішніх проявів поваги й покірності навколишніх, можна назвати завидною долею. Але незламну міць Кабанихи затьмарюють тіні прийдешнього – апокалиптические примари неминучої катастрофи. Фантастичні оповідання мандрівників про підступи погані сплітаються в уяві багатої купчихи з явними ознаками ослаблення домостроївських традицій.

Відхід від старовини, по думці Кабанихи, – перший крок кбездне. “Але ж теж, дурні, на свою волю хочуть”, – журиться Кабаниха, міркуючи про сина й невістку. У сутності ідея Кабанихи не позбавлена змісту – жити своїм розумом теж не так-те легко, а Тихін, син Кабанихи, не має необхідними для цього навичками.

Зате дочка Варвара виявляється здатної самостійно приймати значимі рішення й здійснювати задумане. Варвара, незважаючи на молодість, добре розібралася в тім, як потрібно поводитися в рідному домі, щоб уникати зайвих неприємностей: “…Роби що хочеш, тільки б шито так крите було”. Розважливість і практичність Варвари проявляється постійно. Вона, як і її мати, натура цільна, і її реакція на події проявляється в першу чергу в дії, а не в рефлексії.

Варвара здатна здраво оцінювати й оточуючих людей, у першу чергу своїх близьких і їхніх взаємин. Дівчина розуміє, наскільки важко живеться Катерине, намагається на свій лад підтримати її. співчуває їй Варвара без слів осягла, що Катерина не любить Тихона, “…

Та й немає за що”, – неупереджено відзначає дівчина, що знає, що являє собою її брат. Варвара дуже спостережлива – по ледь уловимих ознаках вона догадалася, кого любить Катерина. Отже, жива участьь, що Варвара проявляє до Катерине, проявляється діяльним образом. Цікаво відзначити: Катерина намагається розповісти дівчині про свої сумніви, але співбесідниця не сприймає їх занадто серйозно: “А що за полювання сохнути-те! Хоч умирай з туги, пошкодують, що ль, тебе!

Як же, чекай. Так яка ж неволя себе мучити-те! ” Діяльна натура Варвари швидко вишукує можливість без перешкод улаштовувати побачення – і свої з Кудряшом, і Катерини й Борисом. У практичних справах Варвара – незамінний помічник.

Але що стосується внутрішніх протиріч, що роздирають душу Катерини, тут Варвара нічим не може допомогти просто тому, що сама вона подібних коливань позбавлена. Визначивши свою лінію поводження, Варвара впевнено треба вибраному шляху Її втеча з Кудряшом лише один із кроків. Погулявши на “своїй волі”, вони швидше за все одружаться й будуть собі жити ладком так мирком.

Цілком можливо, що згодом Варвара відтворить деякі форми поводження своєї матері. Владний дух Кабанихи вже вгадується в її дочці. Але Варвара діє інакше: не грубо примушує, а спритно користується людськими слабостями навколишніх – так вона змусила Катерину взяти ключ від садової хвіртки, так затягла до місця побачення безвладного Бориса. У характері Варвари з’єдналися різні якості, у ній чимало по-справжньому гарних чорт Однак потрібно відзначити, що фальшива атмосфера рідного дому назавжди залишила в її душі свій слід.

“…Роби що хочеш, тільки б шито так крите була” – от лицемірна життєва премудрість Варвари, несвідомо запозичена в матері, що “по видом благочестя” тиранить свою сім’ю. Трагедія Катерини, що слідом за Добролюбовим нерідко йменують “променем світла в темному царстві”, полягає аж ніяк не тільки в тім що вона потрапила під владу свекрухи. Головне лихо Катерини в тім, що вона, на відміну від Кабанихи й Варвари, не здатні обрати для себе лінію поводження, що вона сама вважала б правильної. Катерина думає, що повинна зберігати вірність чоловікові, і не має для цього досить стійкості, жадає побачення з Борисом, але замість радості ці зустрічі приносять їй нові роздирання.

Як не дивно, при ближчому розгляді можна виявити деяку подібність між Катериной і Кабанихой у першу чергу в їхніх передчуттях, повних драматизму. Але якщо похмурі передчуття Кабанихи стосуються долі миру, спрямовані зовні, те передчуття Катерини стосуються її власної долі, спрямовані всередину. Думка матеріальна: передчуття Кабанихи втілюються катастрофі цінностей “Домострою” і тім “ганьбі”, що Катерина викликала на сім’ю. Передчуття Катерини також збуваються – адже вона сама діяльно сприяла цьому


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Жіночі долі й характери в п’єсі А. Н. Островського “Гроза”

Categories: Твори з української літератури

Links