Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Виклад повести Валентина Распутіна “Останній строк”

Виклад повести Валентина Распутіна “Останній строк”

Чекає не дочекається Ганна Таню з далекого Києва. А поруч із нею в селі завжди був син Михайло разом із дружиною й дочкою. Зібравшись навколо баби ранком наступного після прибуття дня, діти, бачачи матір, що встала, не знають, як їм реагувати на її дивне відродження.

“Михайло й Ілля, притягши горілку, тепер не знали, чим ним зайнятися: все інше в порівнянні із цим здавалося їм дрібницями, вони томилися, немов через себе пропускаючи щохвилини”. Забившись у комору, вони напиваються майже без закуски, якщо не вважати тих продуктів, що тягає

для них маленька дочка Михайла Нинка. Це викликає законний жіночий гаїв, але перші стопки горілки дарують мужикам відчуття непідробленого свята. Зрештою мати жива. Не обертаючи уваги на дівчинку, що збирає порожні й недопиті пляшки, вони вже не розуміють, яку думку цього разу вони хочуть заглушити, може бути, це страх. “Страх від свідомості, що мати от-от умре, не схожий на всі колишні страхи, які випадають їм у житті, тому що цей страх усього страшнее, він іде від смерті… Здавалося, смерть уже помітила їх усіх в особу й уже більше не забуде”.Напившись грунтовно й почуваючи себе наступного дня так, “начебто
їх через м’ясорубку пропустили”, Михайло й Ілля грунтовно похмеляються й наступного дня. “А як не пити? – говорить Михайло. – Лінь, другий, пускай навіть тиждень – воно ще можна. А якщо зовсім до самої смерті не випити? Подумай тільки, нічого спереду немає. Суцільно те саме. Скільки мотузок нас тримає й на роботі, і будинку, що не охнути, стільки ти повинен був зробити й не зробив, усе повинен, повинен, повинен, повинен, і чим далі, тим більше повинен – пропади воно всі пропадом. А випив, як на волю потрапив, усе зробив, що треба. А що не зробив, не треба було робити, і правильно зробив, що не робив”. Це не виходить, що Михайло й Ілля не вміють працювати й ніколи не знали іншої радості, крім як від пияцтва. У селі, де вони колись усе разом жили, траплялася загальна робота – “дружна, запекла, дзвінка, з різноголосицею пилок і сокир, з розпачливим уханьем повалених лесин, що озивається в душі захопленою тривогою з обов’язковим подшучиванием один з одним. Така робота трапляється один раз у сезон заготівлі дров – навесні, щоб за літо встигли висохнути, приємні для ока жовті соснові поліна з тонкою шовковистою шкуркою лягають в акуратні стоси”. Ці недільники влаштовуються для себе, одна сім’я допомагає інший, що й зараз можливо. Але колгосп у селі розвалюється, люди їдуть у місто, комусь годувати й вирощувати худобу.

Згадуючи про колишнє життя, городянка Люся з великою теплотою й радістю уявляє улюбленого коня Игреньку, на якому “лясни комара, він і повалиться”, що зрештою й трапився: кінь здох. Игрень багато тягав, так не сдюжил. Бродячи навколо села по полях і ріллі, Люся розуміє, що не сама вибирає, куди їй іти, що її направляє якась стороння, живуча в цих місцях і її силі, що сповідає. …Здавалося, життя повернулася назад, тому що вона, Люся, тут щось забула, втратила щось дуже коштовне й необхідне для неї, без чого не можна…

Поки діти п’ють і віддаються спогадам, баба Ганна, з’ївши спеціально звареної для неї дитячій манною каші, ще більше підбадьорюється й виходить на ганок. Її навішає довгоочікувана приятелька Мирониха. ” Оти-Моти! Ти, старуня, ніяк, живаючи? – говорить Мирониха. – Тебе пошто смерть-те не бере?.. Я до неї на поминки йду, думаю, вона як добра укостыляла, а вона всі тутака”.

Горює Ганна, що серед тих, що зібралися в її постелі дітей немає Тетяни, Танчоры, як вона неї називає. Танчора не була схожа ні на кого із сестер. Вона стояла як би між ними зі своїм особливим характером, м’яким і радісним, людським. Так і не дочекавшись дочки, баба вирішує вмерти. “Робити на цьому світлі більше їй було нема чого й відсувати смерть стало ні до чого. Поки хлопці тут, пускай поховають, проводять, як заведено в людей, щоб інший раз не вертатися їм до цієї турботи. Тоді, дивишся, приїде й Танчора… Баба багато разів думала про смерть і знала її як себе. За останні роки вони стали подружками, баба часто розмовляла з нею, а смерть, прибудувавшись де-небудь у сторонці, слухала її розважливий шепіт і понимающе зітхала. Вони домовилися, що баба відійде вночі, спочатку засне, як всі люди, щоб не лякати смерть відкритими очами, потім та тихенько пригорнеться, зніме з її короткий мирський сон і дасть їй вічний спокій”. Так всі воно й виходить


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Твір по повісті Распутіна “Останній строк” Одним з найвідоміших сучасних російських письменників є Валентин Распутін. Я прочитала багато його добутків, і вони залучили мене своєю простотою й щирістю. По-моєму, серед визначальних життєвих вражень Распутіна одне з найдужчих було враження від простих сибірських жінок, особливо бабів. У них залучала багато чого: спокійна сила характеру й внутрішнє достоїнство,...
  2. РЕЦЕНЗІЯ НА ПОВІСТЬ В. Г. РАСПУТІНА ОСТАННІЙ СТРОК Одним з найвідоміших сучасних російських письменників є Валентин Распутін. Я прочитала багато його добутків, і вони залучили мене своєю простотою й щирістю. По-моєму, серед визначальних життєвих вражень Распутіна одне з найдужчих було враження від простих сибірських жінок, особливо бабів. У них залучала багато чого: спокійна сила характеру й внутрішнє достоїнство,...
  3. Тема жалю й милосердя в повісті В. Распутіна “Останній строк” Здатність бачити чудесне У звичайному – незмінний Ознака мудрості. Ралф Уолдо Емерсон “За своє життя баба родило багато й любила ро-жати, але тепер у живі в неї залишилося п’ятеро…” Скромний і зовсім не новий сюжет, повсякденний ма-териал – так звідки ж відчуття радості, що залишає повість Валентина Распутіна? Ну, стару-ха,...
  4. Моральність у сучасній літературі по добутку В Распутіна “Останній строк” Повість “Останній строк”, що сам В. Распутін назвав головної зі своїх книг, торкнути багато моральних роблем, оголила пороки суспільства. У добутку В. Распутін показав взаємини усередині сім’ї, підняв проблему поваги до батьків, дуже актуальну в наш час, розкрив і показав головну рану сучасності – Алкоголізм, порушив питання про совість і...
  5. Морально-філософські проблеми в повісті Распутіна “Останній строк” Так, Ганна не боїться вмерти, більше того – вона готова до цього останнього кроку, тому що вже утомилася, почуває, що “изжилась до самого денця, википіла до останньої крапельки” (“Вісімдесят років, як видно, одній людині все-таки багато, якщо вона поизносилась до того, що тепер тільки взяти так викинути…”). І немудро, що...
  6. Образ матері в повісті В Распутіна “Останній строк” Чарівний образ жінки-матері створив В. Распутін у повісті “Останній строк”. Ганна наділена щедрим серцем, умінням прощати образи, оточувати людей теплотою й турботою. В образі своєї героїні автор втілив свої таємні думки про велику духовну силу російської жінки, про величезну моральну значимість її природної ролі матері, здатною своєю любов’ю протистояти злу...
  7. Тема “батьків” і “дітей” у повісті В. Г. Распутіна “Останній строк” У центрі оповідання – образ баби Ганни, що гідно прожила нелегке життя й оказавшейся на порозі смерті. У цю годину навколо її зібралися всі ті, заради кого вона жила, кому присвятила свої сили, кому віддала своє серце, свою любов. Це, звичайно ж, її діти. Ганна виростила п’ятьох дітей, ще п’ятьох...
  8. Тема совісті, боргу, милосердя, добра в повісті В. Распутіна “Останній строк” Проблема моральності в наш час стала особливо актуальної. У нашому суспільстві назріла потреба говорити й міркувати про людську психологію, що змінюється, про взаємини між людьми, про той сенс життя, що так невпинно й так болісно осягають герої й героїні повістей і оповідань. Зараз ми на кожному кроці зустрічаємо втрату людських...
  9. Переказ і характеристика добутку Останній строк Распутіна В. Г Валентин Григорович Распутін – один з визнаних майстрів “сільської прози”, один з тих, хто продовжує традиції російської класичної прози, насамперед з погляду морально-філософських проблем. У повісті 1970 р. “Последнийсрок” оповідання веде, з одного боку, безособовий автор-оповідач, що безпосередньо зображує події в будинку вмираючої Ганни, з іншого боку, розповідає начебто сама...
  10. Сюжет повести Валентина Распутіна “Прощання із Запеклої” Але от один раз нижче по Ангарі починають будувати греблю для електростанції, і стає ясно, що багато околишніх сіл, і в першу чергу острівна Матера, будуть затоплені. “Якщо навіть поставити друг на дружкові п’ять таких островів, однаково затопить із верхівкою й місця потім не показати, де там селилися люди. Прийде...
  11. Виклад сюжету повести “Останній дюйм” До своїм сорока трьох рокам Бен був досвідченим льотчиком, але польоти як і раніше робили йому приємність. На жаль, із цим було кінчено: після сорока про теперішню літну роботу випливало забути. Ктому ж у нього не зложилися відносини із дружиною, а десятилітній син Деви був чужим і незрозумілим для обох...
  12. Тема жалю й милосердя у творах Валентина Распутіна Скромний і зовсім не новий сюжет, повсякденний матеріал – так звідки ж відчуття радості, що залишає повість Валентина Распутіна? Ну баба, вісімдесят років прожила, дітей народила. У живі залишилися двоє синів і три дочки. У молодшого, Михайла, що один з усіх залишився в селі, воно й доживає своє століття. Тепер...
  13. Життєвий і творчий шлях Валентина Григоровича Распутіна Щоб написати таку глибинну по змісту книгу, як Прощання із Запеклої, потрібна, звичайно, не тільки талановитість письменника, чуйність художника, завзята старанність у роботі, але й глибоко особиста ураженість тим конкретним сюжетом, що ляже в основу творчої роботи письменника. Ця остання умова лежить у Распутіна на поверхні. Село його дитинства Атамановка...
  14. Аналіз повести “Прощання із Запеклої” Распутіна В. Г “Прощання із Запеклої” В основі сюжету повести В. Г. Распутіна “Прощання із Запеклої” лежить реальна Історія. У процесі будівництва ГЕС на Ангарі були затоплені околишні села. Переселення стало хворобливим явищем для жителів затоплюваних сіл. Добуток відкривається поетичною картиною опису початку бурхливого льодоходу на Ангарі. Автор підкреслює циклічний характер цієї дії:...
  15. Повести В. Распутіна Стрижневу лінію Творчості одного з визнаних майстрів “сільської прози” Валентина Распутіна (рід. 1937) становить дослідження конфлікту між мудрим мироотношением і немудрим – чи метушливим, зовнішнім, чи бездумним – існуванням. На початку цієї лінії коштує повість “Останній строк” (1970). І вже тут Распутін шукає глибинні коріння його конфлікту, що цікавить. Щоб...
  16. Повести “Віч-на-віч” Ч. Айтматова й “Живи й помни” В. Распутіна Стає його ворогом. Ч. Айтматов Чингиз Торекулович Айтматов прийшов у літературу з яскравим і цікавим добутком “Віч-на-віч” в 1958 році. Невигадливе оповідання про дезертира здобуває під пером майстра філософське осмислення. Айтматов показує героїв повести в розвитку: Исмаил усе більше й більше втрачає свій людський вигляд, намагаючись зберегти життя за всяку...
  17. Любов і війна на сторінках повести В. Г. Распутіна “Живи й помни” Їхня любов і Війна – дві рушійні сили їхніх доль, те, що визначило гірку частку Настены й ганебну долю Андрія. Хоча, якщо бути чесними, вони споконвічно були несумісні – людяна Настена й жорстокий Андрій. Вона – сама доброта й щиросердечна шляхетність, вона – волаюча черствість і егоїзм. Війна спочатку навіть...
  18. Аналіз повести “Живи й помни” Распутіна В. Г Спочатку “вона довго лежала в темряві з відкритими очами, боячись пошевельнуться, щоб не видати комусь свій страшний здогад”, потім по-звіриному внюхивалась у повітря в лазні, намагаючись уловити знайомі заходи. Її мучить “упертий жах у серце”. Портрет Настены (довгої, худої, з нісенітно, що стирчать руками, ногами й головою, із застиглим болем...
  19. Ідейний зміст повести В. Г. Распутіна “Живи й помни” Дружина Гуськова випробовує складні почуття й переживання: її любов до чоловіка наповнена жіночою самовідданістю, відданістю, але в той же час їй соромно “і перед Андрієм, і перед людьми, і перед собою”. Були в Гуськова мінути, коли він випробовував каяття совісті: “Господи?! Що я наробив?! Не ходи до мене більше”, –...
  20. Зміст назви повести В. Распутіна “Живи й помни” В. Распутін. Живи й помни Однієї із кращих книг про війну заслужено вважається повість В. Распутіна “Живи й помни”, що відразу пос-ле її видання в 1974 році викликала жвавий інтерес не толь-до серед радянських читачів, але й дуже незабаром одержала європейське визнання. “Живи й помни” – це книга не тільки...
Виклад повести Валентина Распутіна “Останній строк”
«
»