Співаки (короткий виклад)
Невелике Село Котловка лежить на скаті голого пагорба, розсіченого глибоким яром, що в’ється по самій середині вулиці. За кілька кроків початку яру коштує невелика чотирикутна хатинка, крита соломою. Це – шинок “Притинний”. Відвідується він набагато охотней, чим інші заклади, і причиною цьому – целовальник Микола Иванич. Цей надзвичайно товстий, посивілий чоловік із заплилою особою й хитро-добродушними вічками вже більше 20-ти років проживає в Котловке. Не відрізняючись ні особою люб’язністю, ні балакучістю, він володіє даром
У сусідів Микола Иванич користується повагою й впливом. Він одружений, і діти в нього є. Дружина його – жвава, востроносая й швидкоока міщанка, Микола Иванич у всьому на неї покладається, а п’яниці-горлані її бояться. Діти Миколи Иванича пішли в батьків – розумні й здорові діти
Був жаркий липневий день, коли я, мучимий спрагою, підійшов до Притинному кабачка. Раптом на порозі кабачка здався сивий чоловік високого зросту й почав когось підкликати,
У кабачку вже зібралося досить багато народу, у тому числі і Яшка, худа й струнка людина років 23-х з більшими сірими очами й світло-русявими кучерями. Біля нього стояв широкоплечий чоловік років 40-ка із чорними блискучими волоссями й з лютим-замисленим вираженням на татарській особі. Кликали його Диким Паном. Напроти нього сидів суперник Яшки – рядчик з Жиздри, щільний, невисокий чоловік років 30-ти, рябий і кучерявенький, з тупим носом, карими вічками й рідкою борідкою. Розпоряджався дійством Дикий Пан
Перш, ніж описувати змагання, хочу сказати кілька слів про тих, що зібралися в кабачку. Євграф Іванов, або Обалдуй, був холостяк, що загуляв. Він не вмів не співати, не танцювати, але жодна пиятика не обходилася без нього – його присутність переносили як неминуче зло. Минуле Моргача було неясним, знали тільки, що він був кучерями в барині, потрапив у прикажчики, був відпущений на волю й розбагатів. Це досвідчена людина собі на розумі, не добрий і не злий. Все його сімейство складається із сина, що пішов у батька. Яків, що відбувався від полоненої туркені, був художником у душі, а по званню – черпальник на паперовій фабриці. Ніхто не знав, звідки з’явився Дикий Пан (Перевлесов) і чим він живе. Ця похмура людина жила, ні в кому не бідуючи, і користувався величезним впливом. Він не пив провина, не знався з жінками й жагуче любив спів
Першим запік рядчик. Співав він танечну з нескінченними прикрасами й переходами, чим викликав посмішку Дикого Пана й бурхливе схвалення інших слухачів. Яків почав із хвилюванням. У його голосі була глибока пристрасть, і молодість, і сила, і насолода, і захоплююча-безтурботна, смутна скорбота. Російська душа звучала в ньому й вистачала за серце. В усіх на очах виступили сльози. Рядчик сам визнав поразку
Я вийшов з кабачка, щоб не зіпсувати враження, добрався до сінника й заснув мертвим сном. Увечері, коли я прокинувся, у кабачку вже щосили святкували перемогу
Яшки. Я відвернувся й став спускатися з пагорба, на якому лежить Котловка.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)