Бурмистер (короткий виклад)

Недалеко від мого маєтку живе молодий поміщик, офіцер у відставці, Аркадій Павлович Пеночкин. Людина він розважливий і вихований, про підданих своїх печеться й карає їх для їх же блага. Росту він невеликого й собою недурний. Від його світло-карих очей і рум’яних щік так і пишет здоров’ям і доброзичливістю. Аркадій Павлович уважається одним із самих утворених дворян і завидних наречених нашої губернії. Він обережний, і в жодну історію замішаний не був. Його будинок у Петербурзі втримується в завидному порядку. Говорить Аркадій Павлович

м’яким і приємним голосом, рясно пересипаючи мовлення фразами по-французькому.

Незважаючи на всі ці достоїнства, я відвідую його неохоче. У його будинку мною опановує дивне занепокоєння

Один раз мені довелося провести в Аркадія Павловича ніч. Ранком він не відпустив мене без сніданку, під час якого був покараний лакей, що забув підігріти вино. Пеночкин довідався, що я їду в Рябово, і вирішив відправитися із мною – у тих же місцях перебувало його Село Шипиловка. Він дуже хвалив тамтешнього бурмистра Сопрона, “державного

Людини”.

Із собою Аркадій Павлович захопив безодню речей і кухаря. Їхали

ми довго, і приїхали прямо в Шипиловку. У той день мені довелося забути про полювання й скоритися своєї долі. В околиці нас зустрічав староста, син бурмистра, величезний рудий мужик. Самого Сопрона будинку не виявилося. Ми поїхали по селу. Побачивши нашої коляски люди замовкали й розбігалися. По селу поширювалося тривожне хвилювання. Дружина бурмистра зустріла нас у ганку й довго цілувала ручку Аркадія Павловича

Ми вже встигли розташуватися в холодній хаті, коли приїхав бурмистер. Він був невеликого росту, щільний, плечистий і сивий, із червоним носом, маленькими блакитними вічками й бородою у вигляді віяла. Увійшовши в хату, він заговорив співучо й зі слізьми розчулення приклався до ручки пана. Нам подали вечеря, а бурмистер усе доповідав про справи й скаржився, що мало землі. Він розповів, як на землі Пеночкина знайшли мертве тіло, а він велів стягнути його на землю сусідів і піддобрив станового. Пеночкина побавив цей виверт. Засипаючи, Пеночкин помітив мені, що із часу керування Сопрона за селянами не водиться недоїмок

На інший день Аркадій Павлович умовив мене залишитися, щоб показати мені свій маєток. Нас супроводжував Сопрон. Під час огляду він усе напирав на те, що мало землі, і Пеночкин дозволив прикупити її від свого імені. Виходячи із сараю після огляду віялки, ми побачили двох мужиків у залатаних сорочках. Старшого кликали Антип. Вони прийшли скаржитися на бурмистра. Виявилося, що Сопрон виплатив за них недоїмку й взяв у кабалу, та й не їх одних. Всіх дорослих синів Антипа Сопрон віддав у солдати, і останнього хотів віддати. Аркадій Павлович не захотів вислухати їх до кінця. До самого мого від’їзду він дувся на Сопрона

Через годину я вже був у Рябове й разом зі знайомим мужиком Анпадистом збирався на полювання. Я заговорив з Анпадистом про Сопрона. Він розповів, що Шипиловка тільки значиться за Пенкиним, а володіє нею бурмистер. Землі в нього набагато більше, ніж думає Пеночкин, крім того бурмистер ще й торгівлею займається. Антип якось посперечався з бурмистром, і тепер Сопрон мстить йому


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Бурмистер (короткий виклад)

Categories: Нові твори

Links