Сатиричні вірші В. В. Маяковського

1. Відношення поета до дійсності. 2. Заклик читача до дії. 3. Сатира й гумор у ранній творчості 4. Сатиричні комедії. 5. Крайній гиперболизм поета. 6. Шарж як викривальний прийом 7. Літературні пародії.

В. В. Маяковський є одним з талантливейших поетів XX століття Саме відношення до дійсності в поета завжди було полярним, він усе ділив на чорне й біле, або взагалі був відсутній колір. “Ненавиджу всіляку мертвечину, обожнюю всіляке життя” – це й був основний мотив у творчості поета. Саме така ненависть до “мертвечини” особливо яскраво

проявлялася в сатиричних творах Маяковського.

Причому Маяковський завжди був послідовний, чіткий у своїх висловленнях, але одночасно із цим він міг і сильно перебільшувати, доводити об’єкт сатири до повного абсурду Він завжди прагнув змусити читача змінити себе й мир, поет вірив у велику силу слова: “Я знаю силу слів, я знаю слів сполох…”. Маяковський призивав кожної людини до дії, і в цьому йому допомагала саме сатира, тому що такі вірші були загальнодоступними й легенями в плані прочитання, ритму й рими. Письменник використовував будь-яку можливість для того, щоб донести свої вірші до читача – відомо,

що поетичні утвори Маяковського друкувалися навіть на цукеркових обгортках.

У статті “Як робити вірші” Маяковський пише, що деякі вірші його примушує писати “творча необхідність, соціальне замовлення”. Він прекрасно розумів небезпеку певних явищ у житті й необхідності їх викорінювання Саме тому у віршах Маяковського з’являється надзвичайна злободенність рядків, матеріал для яких був узятий з реальної й непривабливої дійсності. Гумор і сатира зустрічається в багатьох творах Маяковського. У ранній своїй творчості поет в основному висміював і критикував буржуазію, її уклад, життєві поняття, цінності й принципи.

Для письменника увесь буржуазний світ був жалюгідним і невартим прикладом для наслідування. У вірші “Нате! “, що було написано в 1913 році, це дуже яскраво виражено. Усього лише в одному чотиривірші Маяковський умудряється описати всю суть буржуа: От ви, чоловік, у вас у вусах капуста Десь недокушанних, недоїдених щей; От ви, женщинана вас білила густо, Ви дивитеся устрицею з раковин речей.

Сатиричні ноти звучать і в комедіях Маяковського “Клоп” і “Лазня”. Вони присвячені боротьбі з бюрократизмом. У комедії “Клоп” письменник зображує когось Присипкина, з яким відбуваються дивна історія: його заморожують. А коли Присипкина знову повертають до життя, то люди майбутнього з подивом розглядають це “Горелкою ссавець, що харчується,”. Але він починає поширювати хвороботворні бацили алкоголізму й підлабузництва Тому його як рідкий екземпляр обивателиуса вульгарис і його супутника клопуса норма-лисиць віддають зоологічному саду як найрідший експонат.

Більше гостра сатира на бюрократизм присутній у комедії “Лазня”. Маяковський писав: “”Лазня” – миє (просто стирає) бюрократів”. Комедийно навіть саме ім’я головного героя – главначпупс (головний начальник по керуванню узгодженням) Победоносиков. Один із прийомів Маяковського при написанні сатиричного добутку був крайній гиперболизм.

Явища, які гиперболизируются нескінченно, стають уже якимись фантастичними. Так, у вірші “Гімн долі” можна прочитати: … Ока в судді – пари бляшанок мерехтить у помийній ямі. Потрапив павич оранжево-синій під око його строгий, Як пост, – і вилиняв моментально павиний чудовий хвіст!

З письменників того часу ніхто не зрівнятися з Маяковським у мистецтві шаржу – сатиричного перебільшення й згущення рис, що викриваються. Саме таким прийомом скористався поет при написанні вірша “6 черниць”, де знаходить висвітлення надзвичайно точна карикатура на релігійне святенництво: Тверезі, чисті, Як розчин борної, разом, Ескадроном, сідають їсти. Пообідавши, спільно ховаються у вбиральні.

Одна позіхнула – позіхають шість… Прийдеш уночі – сидять і бурмочуть. Світанок у троянд – бурмочуть стервози! І вдень, і вночі, і в ранки, і в полудні сидять И бурмочуть, дурки господни.

В 1922 році в газеті”Вісті” з’являється вірш “Прозаседавшиеся”. Вся історія починається зі спокійною іронією про початок робочого дня прозаседавшихся, які ще з ранку раніше вже поспішають в установи, щоб зайнятися своїми паперовими справами. Уже в другій строфі з’являється образ поета, “із часу вона” установи, що оббиває поріг,, щоб хоч якось одержати “аудієнцію” у керівника, піймати який абсолютно неможливо – цей “товариш Іван Ванич” вічно засідає Маяковський у вірші підкреслює й насміхається над важливістю всіх мнимих справ, які постійно вирішує Іван Ванич і його підлеглі.

Їхні основні проблеми – це об’єднання ТЕО й ГУКОН (Театральний відділ Наркомпроса й Головного керування коннозаводства при Наркомземе). Наступний дуже важливе питання – це питання про “покупку склянки чорнила губкооперативом”, і таких справ у них величезна кількість. І та людина, що ввірвався на засідання, бачить страшну картину: там сидять “людей половини”. Комічний характер цієї жахливої картини підкреслюється “спокойнейшим” відношенням секретаря до всього що відбувається: “Зарізали!

Убили! ” – Мечуся, репетуючи. Від страшної картини звихнувся розум.

І чую Спокойнейший голосок секретаря: “Вони на двох засіданнях відразу. Всунь Засідань на двадцять треба поспіти нам. Поневоле доводиться роздвоїтися До пояса тут, А інше Там”. Маяковський прагнув викорінити всі подібні, безглузді засідання.

Письменник наприкінці вірша “Прозаседавшиеся” призивав до того, щоб покінчити із цим злом. Протягом усього своєї творчості В. В. Маяковський переосмислює саме мистецтво сатири, письменник починає вводити абсолютно нові прийоми й змінювати старі. Жанр гімну йому необхідний як один з викривальних прийомів (“Гімн обіду”).

Поет дуже часто використовує метафору (” чиЛегко критикам наша білизна щодня прополіскувати в газетній сторінці?”) і спотворює цитати (Думка одна, під волосица вкладена: “Зачісуватися? Навіщо ж?! На час не коштує праці, а вічно причесаним бути неможливо… “). Все життя й творчість Маяковського – це приклад беззастережного служіння народу, подвиг високої безкорисливості. Поет своїми віршами прагнув об’єднати мільйонні маси людей у єдине ціле для того, щоб вирішити головні завдання епохи.

І це йому дійсно вдалося


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Сатиричні вірші В. В. Маяковського

Categories: Твори з української літератури

Links