Природний і цивілізований мир у поемі А. С. Пушкіна “Цыганы”
План
I. Ідеали романтизму.
II. Протиставлення двох мирів у поемі А. С. Пушкіна
“Цыганы”.
1. Основний конфлікт добутку.
2. Життя циганів – втілення ідеалів волі.
3. Прагнення Алеко до волі.
4. Егоїзм героя як головна перешкода на шляху до волі.
III. Поема “Цыганы” у сприйнятті сучасного читача.
Ми боязкі й добрі душою,
Ти зол і смів; – залиш же нас…
А. С. Пушкін
Поети-Романтики головним своїм ідеалом проголошували волю. Їхній інтерес до екзотичних країн і народів, до стародавності, до містики
Романтичні герої часто відкидають загальноприйняті закони, намагаючись підкорити мир законам власним. Основний конфлікт поеми А. С. Пушкіна “Цыганы” носить романтичний характер. Це протиріччя між природної, близької до природи життям вільної людини й існуванням людей, обмежених рамками цивілізації.
Ідеал волі втілений у житті циганів. Все поэтично, все прекрасно в їхньому світі. Перші рядки поеми: “Цыганы шумною юрбою по Бессарабії кочують…” – задають тон опису їхнього побуту, вдач, нехитрих
У Земфірі немає вдавання, святенництва. Полюбивши Алеко, вона розкриває йому всю душу, кличе його у свій табір, віддає всю себе. З інтересом розпитує вона улюбленого про покинутому їм світі, що представляється їй прекрасним:
Там різнобарвні килими,
Там ігри, шумні бенкети,
Убори дівши там так багаті!
Але Алеко утомився від “неволі задушливих міст”, де люди “любові соромляться, думки женуть, торгують волею своєї, глави перед ідолами хилять і просять грошей так ланцюгів”. Мир цивілізації з’являється перед нами як мир примарний, де крейди душі й страсті, де немає місця людині з бентежною, вільною душею. Від цього миру пішов Алеко, щоб стати вільним.
Ти любиш нас, хоч і породжений
Серед багатого народу;
Але не завжди мила воля
Тому, хто до млості привчений, –
Говорить батько Земфіри, але закоханий, щасливий Алеко не вірить словам старого: він прагнув до волі, він знайшов її!
Рівне два роки тривало щастя Алеко. Коли ж він довідався, що Земфіра розлюбила його, він вирішує:
…Ні, я, не сперечаючись,
Від прав моїх не відмовлюся;
Або хоч мщеньем насолоджуся…
Алеко “насолодився помстою”, вона вбив і Земфіру, і свого суперника. І тим самим довів, що по-справжньому він ніколи не цінував волю. Сам він до неї прагнув, але за іншими не визнавав права на вільний вибір. Цивілізація, звичка до того, що старий називає “млістю”, змушують героя забути про ідеали волі. Він зневажає закони й цивілізований мир, і циганського табору, де не карають смертю за зраду, де не мстять навіть убивці, а виганяють його зі словами: “Залиш нас, горда людина!”
Герої поеми “Цыганы” зображені трохи умовно: ідеалізовані картини життя циганського табору, перебільшена спокійна мудрість старого, мовлення Алеко й Земфіри звучить майже однаково, хоча вони представники різних соціальних груп. Але поема потрясає своєю внутрішньою правдою, силою характерів, драматизмом описаних подій. І сьогодні вона змушує читача задуматися про щирі людські цінності: про волю і її границі, про любов і вірність, про гордість і смиренність
(1 votes, average: 5.00 out of 5)