Художня структура поеми “Цыганы”

Пушкін, майже із самого початку своєї літературної діяльності, що жваво цікавився народною творчістю, і у свої попередні південні поеми вводив як атрибут романтичного “місцевого колориту” національні пісні: “Черкеська пісня” в “Кавказькому бранці”; “Татарська пісня” в “Бахчисарайському фонтані”. Але обидві ці пісні й дуже віддалено пов’язані з фабулою даних поем, і дуже далекі від справжнього національного фольклору: носять (особливо “Черкеська пісня” в “Кавказькому бранці”) умовно^-літературний,

“романсний” характер. Навпаки, справді народна, як установлено дослідниками, циганська пісня Земфіри, що дає й окреслення характеру героїв, особливо самої циганки Земфіри, і фабульну схему драми, що розігрується, становить як би художній центр поеми, її основу й осередок, вісь її обертання. І от це центральне значення пісні підкреслюється й зміцнює її композиційним положенням. Пушкіна поміщає пісню Земфіри в точний, як на геометричній фігурі, центр поеми.

“Цыганы”, як уже сказано, складаються з одинадцяти уривків, пісня дана саме в середньому з них – у шостому; від початку поеми до пісні – 258 віршів;

після пісні до епілогу – 256 віршів. Для того щоб ще отчетливее оттенить центральне й по займаному в поемі положенню й по суті (у розвитку драматичного конфлікту) місце сцени з пісень Земфіри – пісень про нову любов, що вона не випадково заспівує весняним сонячним днем (“Старий на весняному сонці гріє…”; у пісні: “Він свіже весни…”), сцена ця дана Пушкіним у симетричному обрамленні двома паралельними нічними картинами, причому перша з них пофарбована в ідилічні (до пісні), а друга в глибоко драматичні (після пісні) тону. Сцена, що передує сцені з пісень, кінчається рядками:

* Настане ніч; вони всі троє

* Варять потиснуте пшоно;

* Старий заснув… і все в косовицю,

* У наметі й тихо, і темно.

Сцена, що випливає за сценою з пісень, малює ту ж картину – ті ж “троє” і в тім же наметі; по спить Алеко, і спить ие спокійним, як старий циган, а болісним (“У сні душу твоя терпіла мученья…” – говорить йому Земфіра), “важким сном”. Причому починається нова нічна сцена майже тими ж словами, якими закінчувалася попередня;

* Старий заснув… і все в спокої,

* У наметі й тихо, і темно.

* Тут:

* Все тихо; ніч.

* Місяцем прикрашений

* Блакитний півдня небокрай.

* Старий Земфірою пробуджений:

* “Про мій батько! Алеко страшний.

* Послухай: крізь важкий сон

* И стогне, і. ридає він…”

Звичайно, можна із упевненістю сказати, що, поміщаючи пісню Земфіри – художній стрижень поеми – у саму її середину, Пушкіна не проробляв попередніх підрахунків і арифметичних викладень. Академік А. Н. Крилов розповідає у своїх найцікавіших спогадах про один чудового російського вмільця, Петра Акиндиновиче Титове, що, працюючи по кораблебудівній справі й не маючи ніяких спеціальних математичних знань, виконував “від руки” і “на око”, притім “з незвичайною швидкістю”, самі складні й тонкі креслення: “Вірність його ока була разюча.

Призначаючи, наприклад, розміри окремих частин якірного або буксирного пристрою, або шлюпбалок, або підкріплень під знаряддя, він ніколи не заглядав ні в які довідники, що стояли на полку в його кабінеті, і, саме собою зрозуміло, не робив, та й не вмів робити, ніяких розрахунків. Н. Е. Кутейников, що був у той час самим утвореним корабельним інженером у нашім флоті, часто намагався перевіряти розрахунками розміри, призначені Титовым, але незабаром переконався, що це, даремна праця, – розрахунок лише підтверджував те, що Титов призначив на око”. Надалі молодий тоді Крилов на прохання Титова познайомив його з математичними дисциплінами: “У той час, коли ми, нарешті, дійшли до опору матеріалів і розрахунків балок, стійок та ін., саме закінчувалася будівля “Наварина”, і не раз Петро Акиндинович проказував мені: “Ну-ка, мічман, давай уважати яку-небудь стрілу або шлюпбалку”. По закінченні розрахунку він відкривав ящик свого письмового стола, виймав ескіз і говорив: “Так, мічман, твої формули вірні: бачиш, я розміри призначив на око – сходяться”.

“Лише вісімнадцять років через, – додає академік Крилов, – займаючи найвищу посаду по кораблебудуванню, я оцінив щире значення цих слів Титова. Теперішній інженер повинен вірити своєму оку більше, ніж будь-якій формулі…”

Пушкін теж, як уже сказано, уважав, що письменник повинен мати “почуття згідності”, володіти, “силоміць розуму, що розташовує частинами у відношенні ДО: цілого”. Сам він мав цим “почуття” і цієї “силою розуму” найвищою мірою. І коли він “будував”, композиційно організовував свої добутки, він, безсумнівно, керувався цією внутрішньою “математикою” – безпомилково точним окоміром і непогрішно вірною рукою найбільшого майстра-художника: не по заздалегідь підготовлених математичних формулах розташовував “частини у відношенні до цілого”, але саме це розташування виявлялося в повному з ними відповідності, було до разючого математично.

У той же час, удивляючись у ці математично строгі й точні композиції найбільших пушкінських добутків (першим чудовим зразком і є тут тільки що розглянута композиція “Циган”), починаєш по-справжньому розуміти всю не випадковість пушкінського твердження, що “натхнення потрібно в поезії, як і в геометрії”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)


Художня структура поеми “Цыганы”

Categories: Нові твори

Links