ПОДОЛАННЯ РОМАНТИЧНИХ ІЛЮЗІЙ БАЙРОНІЗМУ Й РУССОИЗМА В ПОЕМІ А. С. ПУШКІНА “ЦЫГАНЫ”

Прославляв золоте століття людської

Історії. Його романтичний герой, ідучи від

Культурного життя, від “неоли задушливих

Міст”, прагнув повернутися до природи,

Зблизитися з нею, тому що, на думку Руссо,

Людина могла знайти щастя й спокій тільки

Живучи вільної, простій, близької до природи

Життям. Такий сюжет був дуже популярний

Серед романтиків пушкінського часу й

Часто зустрічався в їхніх добутках.

Також

Молоде покоління того часу всюди

Випробовувало “байронічне”

Розчарування. Романтичний

герой Байрона

Втрачає інтерес до життя й відчуває

Самітність. Він відправляється в подорож,

Насолоджується красою далеких країв і

Радується власній самоті. І лише

Природа відроджує людину до життя. Він не

Може бути щасливий серед “веселии

Міських”, тільки Природа здатна дати

Йому щире щастя.

Пушкін же в

Своїй поемі “Цыганы” спростовує

Теорію Руссо й романтичні ілюзії

Байрона. Людина може знайти щастя не

Тільки зблизившись із природою, але й у тої

Середовищу, де він вихований, у місті, серед людей

И їхніх забав, аби тільки тільки він мав особисту

Волю.

Герой

Пушкіна

біжить від культурного суспільства, від

Суєтної городсткой життя. Він спрямовується до

Вільний, живучий простій, близької до

Природі життям, циганам. І там він, здається

Знаходить те, чого він так жагуче жадав і

Шукав – абсолютну, нічим не обмежену

Волю.

Але отут

Виявляється, що Алеко, що вимагає

Волі для себе, не визнає неї для інших.

Він не допускає необмеженості волі

Для кого-небудь, якщо вона зачіпає його

Інтереси і якогось його права: “…я не

Сперечаючись від прав моїх не відмовлюся”. Тугий

Пушкін показує справжню сутність

Романтичного героя – егоїст, тим самим

Викриваючи його идеализованный образ.

В “Циганах”

Розвінчується також і романтичний ідеал

Необмеженої волі. Пушкіна показує,

Що повна свобода дій, відсутність

Зобов’язань у житті властива тільки

Людям’ провідний примітивний спосіб життя, вони

Ледачі й дозвільні, боязкі й добродушні: “…ми

Боязкі й добрі душою, ти зол і смів – залиш же

Пушкін

Підкреслює, що повна воля в

Учинках зовсім не дає “вільним”

Циганам щастя. Старий циган так само

Нещасливий, як і Алеко, але тільки він

Упокорюється перед своїм нещастям, говорячи,

Що “чередою всім дається радість, що

Було, то не буде

Новина”.

Далі сам

Пушкін затверджує:

Але щастя

Немає й між вами,

Природи

Бедные сини!…

Розвінчуючи

Ідеал волі у своїй поемі, Пушкін сам уже

Давно розчарувався в ньому. Уже не визнаючи

Романтичних ілюзій Байрона й Руссо,

Заперечуючи образ романтичного героя й ідеал

Волі поет ще як би не знає, чим їх

Можна замінити. Напевно, тому Пушкін

Так трагічно й безнадійно закінчує

Свою поему:

И всюди

Страсті фатальні,

И від доль

Захисту немає.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


ПОДОЛАННЯ РОМАНТИЧНИХ ІЛЮЗІЙ БАЙРОНІЗМУ Й РУССОИЗМА В ПОЕМІ А. С. ПУШКІНА “ЦЫГАНЫ”

Categories: Нові твори

Links