Переказ трагедії Эсхила “Семеро проти Фив”
У міфічній Греції були два найдужчі царства: Фивы в Середній Греції й Аргос у Південній Греції. У Фивах був колись цар по ім’ю Лаий. Він одержав пророцтво: “Не народи сина – погубиш царство!” Лаий не послухався й народив сина по ім’ю Эдип. Він хотів погубити дитини; але Эдип урятувався, виріс на чужій стороні, а потім ненавмисно вбив Лаия, не знаючи, що це його батько, і женився на його вдові, не знаючи, що це його мати. Як це трапилося, і як це відкрилося, і як за це постраждав Эдип, нам розповість інший драматург – Софокл. Але найстрашніше
В Эдипа від кровозмісного шлюбу із собственною матір’ю народилися два сини й дві дочки: Этеокл, Поліникнув, Антигонів і Ємену. Коли Эдип відрікся від влади, сини відвернулися від нього, докоряючи його гріхом. Эдип прокляв їх, пообіцявши їм ділити між собою влада мечем. Так і трапилося. Брати домовилися правити поперемінно, кожний по році. Але після першого ж року Этеокл відмовився піти й вигнав Полиника з Фив. Поліникнув біг у південне царство – в Аргос. Там він зібрав собі союзників, і вони всемером пішли на семивратные Фивы. У вирішальному бої два брати
Эсхил написав про це трилогію, три трагедії: “Лаий” – про царя-винуватці, “Эдип” – про царя-грішнику й “Семеро проти Фив” – про Этеокле, царі-герої, що віддав життя за своє місто. Збереглася тільки остання. Вона стародавнім-стародавній-по^-стародавньому статична, на сцені майже нічого не відбувається; тільки величаво коштує цар, приходить і йде вісник і жалісно стенає хор
Этеокл повідомляє: ворог підступає, але боги – захист Фивам; нехай же кожний виконає свій борг. Вісник підтверджує: так, сім вождів уже заприсягли на крові перемогти або впасти й метають жереб, кому йти на які ворота. Хор фиванских жінок метається в жаху, чує загибель і молить богів про порятунок. Этеокл угамовує їх: Війна – чоловіча справа, а жіноча справа – сидіти будинку й не бентежити народ своїм страхом
Знову є вісник: жереби кинуті, сім вождів ідуть на приступ. Починається центральна, сама знаменита сцена: розподіл воріт. Вісник пугающе описує кожного із сімох; Этеокл спокійно відповідає й твердо віддає накази
“У перших воріт – герой Тидей: шолом із гривою, щит з колокольцами, на щиті зоряне небо з місяцем”. “Не в гриві сила й не в колокольцах: як би самого його не наздогнала чорна ніч”. І проти аргосского начальника Этеокл посилає фиванского. “У других воріт – гігант Капаней, на щиті його воїн зі смолоскипом; загрожує вогнем спалить Фивы, не страшні йому ні люди, ні боги”. “Хто богів не боїться, того боги й покарають; хто далі?” І Этеокл висилає другого вождя
“У третіх воріт – твій тезко, Этеокл аргосский, на щиті його воїн зі сходами лізе на вежу”. “Повалимо обох – і того, хто із щитом, і того, хто на щиті”. І Этеокл висилає третього вождя. “У четвертих воріт – силач Гиппомедонт: щит – як жернов, на щиті змій Тифон пышет вогнем і димом”, “У нього на щиті Тифон, у нас Зевс із блискавками, переможець Тифона”. І Этеокл висилає четвертого вождя
“У п’ятих воріт – красень Парфенопей, на щиті його чудо-сфінкс, загадками що терзала Фивы”. “І на живу Сфінкс найшовся розгадник, а мальована нам і поготів нестрашна”. І Этеокл висилає п’ятого вождя
“У шостих воріт – мудрий Амфиарай: він пророк, він знав, що йде на смерть, але його залучили обманом; чистий його щит, і знаків на ньому ні”. “Гірко, коли праведний ділить долю зі злими: але як передбачав він, так і збудеться”. І Этеокл висилає шостого вождя
“У сьомих воріт – сам твій брат Поліникнув: або сам умре, або тебе вб’є, або вижене з безчестям, як ти його; а на щиті його писана богиня Правди”. “Горі нам від Эдипова прокльону! але не з ним свята Правда, а з Фивами. Сам піду на нього, цар на царя, брат на брата”. – “Не ходи, цар, – благає хор, – братню кров гріх проливати”. – “Краще смерть, чим ганьба”, – відповідає Этеокл і йде
На сцені – тільки хор: жінки в похмурій пісні передчувають лихо, поминаючи й пророцтво Лаию: “Царству – упасти!” – і проклін Эдипа: “Влада – мечем ділити!”; прийшов час розплати. Так і є – входить вісник зі звісткою: шість перемог у шести воріт, а перед сьомими впали обоє брата, убивши один одного, – кінець царському роду фиванскому!
Починається похоронний плач. Вносять носилки з убитими Этеоклом і Полиником, виходять назустріч їхньої сестри Антигонів і Ємену. Сестри заводять голосіння, хор їм вторить. Поминають, що ім’я Этеокла значить “Велеславный”, поминають, що ім’я Полиника значить “Многобранный” – по ім’ю й доля. “Убив убитий!” – “Убитий що вбив!” – “УМЫСЛИВ зло!” – “Терплячи від зла!” Співають, що було в царства два царі, у сестер два брати, а не стало жодного: так буває, коли меч ділить влада. Протяжливим плачем закінчується трагедія
М. Л. Гаспаров
(1 votes, average: 5.00 out of 5)