Одного разу людей по імені Заклику побрав мішок і пішов на роботу. Ішов він, і раптом йому почулося, начебто десь поруч плаче дитина. Заклику зупинився, прислухався й пішов туди, звідки доносився плач, а коли прийшов, то побачив, що це плаче крокодил під кущем чорної смородини у краю дороги.

У давній час, коли більші гори, які ви тепер бачите, були всього лише пагорбами, а дрімучий ліс — низьким чагарником, жила людей, що мала дві юрти, дві дружини і єдиного сина.

Багатий і знатний була ця людина. Гладкі табуни коней, безліч верблюдів

Приїхав одна людина у місто й почув, що тут щодня крадіжки, - кого-небудь так обкрадуть! Злякалася людина й наказала своєму слузі не спати, сторожити його коня.

- Добре, хазяїн! - погодився слуга.

Заснув хазяїн, поспала годинка. Потім відкриває ока й запитує

За давніх часів правил у Індії цар по імені Шиви. Його піддані жили щасливо й не утомлювалися прославляти доброту й щедрість свого слушного правителя. Ніхто ніколи не йшов від нього голіруч. Воістину це був самий великодушний і щедрий правитель. Він присвятив усе своє життя захисту слабких і полегшенню участи стражденних.

Під містом Києвом, у широкому степу Цицарской стояла богатирська застава.

Отаманом на заставі старий Ілля Муромець, податаманом Добриня Никитич, осавулом Алеша Попович. Та дружинники у них хоробрі: Гришка - боярський син, Васабо Довгополий, та й усе гарні.

Три роки коштують богатирі на заставі,

Одна людина тільки що побудувала новий будинок. До нього підійшов незнайомець і попросив притулку. Хазяїн будинку погодився. Так вони й стали жити разом. Мешканець ретельно перерахував, скільки у будинку балок, скільки у підлозі дощок, скільки на даху листів. Усе це він записав,

Одного разу за давніх часів зговорилися птахи зібратися на великому рівному лузі й вибрати короля. Були отут і орел, і лелека, і дрізд, і трясогузка, і лебідь, і жайворонок, і горобець, і ще одна, сама маленька пташка. Кожний птах праг стати королем, тільки не змела вилізти вперед. Довго вони галасували, Доки лелека,

Як кажуть і переказують, жили-минулого на світі чоловік із дружиною. Їхній будинок стояв поруч із князівським, а вони були бідними пшитлями.

Одного разу пши покликав до себе пшитля й велів йому їхати у далекий край, де він знайде багато золота, привезе його пши й сам розбагатіє. "Хто знає, може бути, мені пощастить", - закралася надія у серце бідняка, і він розв'язав їхати

Жили такі два брехуни — Брехало й Подлигало. Один бреше, інший подлигает. Так тільки й жили. Працювати не любили, а брехнею гроші добували.

Підуть у село: один у одну хату, а іншої у іншу...

Зайшли раз Брехало да Подлигало у село; один у одній хаті зупинився, іншої — у інший,

Служила у станового лиса й службу свою старанно виконувала. Правда, невідомо, ким і як вона служила, - може, курей йому до обіду поставляла або ще що.

Одного разу становий говорить лисиці:

- Проси у мене чого прагнеш за свою службу. Що не попросиш - усі тобі дам!

Думала, думала