Прийшов великий пост: треба мужикові итить на сповідь до попа. Загорнув він у кульок березове поліно, обв'язав його мотузкою й пішов до попа. «Ну, говори, світло, у чому згрішив? А це у тебе що таке?» — «Це, панотець, біла рибица, тобі на уклін приніс!» — «Ну, ця справа гарна! Чай змерзнула?» — «Змерзнула,

Було це давним-давно, коли тайга й гірська луна, златорогий олень і пухнатий соболь не чули ще пострілів з рушниці, не знали брязкоту залізних капканів...

Стріли й лук, дерев'яне сільце - шергей - ось і всі, із чим мисливець ішов на звіра й птаха.

У тайзі, на березі бистроструйного Мрас-Су, жили троє братів-мисливців - шор-анчи. Видобуток двох братів

Одного разу ввечері у одному великому індійському будинку, називаному малокой, стало так пекуче й задушливо через те, що люди розвели там величезне багаття, що вони вийшли з малоки й прийнялися розвішувати гамаки, щоб спати на повітрі. Неподалік від того будинку бродив ягуар. Отут йому зустрів дощ і запитав його:

- Агов,

Один селянин насипав зерна у великий глиняний глечик і пішов на роботу. Улучив момент, підійшов до глечика верблюд, засунув туди голову, поїв зерна, а голову назад витягтися не може.

Прийшов хазяїн і сторопів:

- Що ж робити?

- Побери сокиру, перерубай голову

Жив у одному селі звіздар. Він був дуже вчений і вирахував по зірках, що багатій Кутуб-Хан — дурень, а суддя Ахмед-Ага — хабарник. Усе це й без нього знали. Однак люди не догадувалися, що Кутуб-Хан- тому дурний, що у день його народження зірка Сиріус чомусь забула вийти на небо. А у той день, коли Ахмед-Агу

Вовки виявили на дні ріки баранячу шкіру. Вони розв'язали, що це живий баран, і стали думати, як до нього добратися. Думали-Думали й розв'язали випити ріку, а потім з'їсти барана.

Та сказав їм людина, що перебувала поблизу: "Скоріше ви лопнете, чим вип'єте всю воду із цієї ріки".

Мораль

Давним-давно жив юнак по прозванню Ван Лао-Так — Ван Старший.

Та ось одного разу попросив Ван Лао-Так сусідів допомогти йому стіну із глини скласти. Став глину копати. Копав, копав, раптом дивиться — великий чан, увесь цвіллю покритий. Чан як чан, нічого особливого, тільки

Жив-Був багатий мужик, і був у нього сад. У саду стояла яблуня, росли яблука. Звик ворон туди літати і яблука обривати. Мужик придумав: поставив діжку, налив смоли. Прилетів ворон, упустив яблуко у діжку, праг дзьобом дістати й прабонул до смоли, ніс приліпив. Ніс отлепит, так хвіст приліпить. Хвіст отлепит,,

Прибув звіздар до двору. Падишах обсипав його почестями й щодня призивав його перед свої очі:

- Ану ж бо, поворожи!

Володарі завжди із занепокоєнням дивляться у майбутнє: їдять вони масно, сплять м'яко — одним словом, їсти що втрачати.

Але ось одного разу падишах побажав довідатися, скільки йому

Хан Сантемир і хан Тохтамиш були кунаки. Якщо один з ханів приїжджав у гості до іншого, хазяїн улаштовував багатий бенкет - яких тільки страв там не було! А потім вони відправлялися на полювання.

Одного разу хан Сантемир гостював у хана Тохтамиша. Захотів гість пополювати.